Пригоди Ріани (3)
Aug. 19th, 2026 12:02 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
aliyn_ravenКороткі замальовки з життя різних людей через погляд іронічної пані.
Коли у крамницю Ріани увійшов її екскоханець університетських часів, Ріана присвиснула.
— І навіщо ти став наркоманом? — сказала вона замість привітання.
Чоловік обурено, але більше злякано смикнувся. Він був упевнений, що має чудовий вигляд: свіжий та модний костюм, гарна стрижка. І сказав:
— Ти стала продавчинею в антикварній крамниці? Це прогрес у порівнянні з кіоском швидкоїжі, де опиняються усі філософи.
Ріана зручніше влаштувалася на високому барному стільці, що дозволяв сидіти, а не стояти за прилавком-вітриною, і сказала:
— Мимо, любий. Я господарка цієї крамниці. Так заради чого один із найкращих, якщо не найкращий фізик нашого часу виродився в обдовбанця?
— З чого ти...
Ріана перебила з усмішкою:
— Стів, я купую не лише антикваріат, а й вінтаж. Двоє з десяти тих, хто приносить товар на оцінку, наркомани, і не лише застарілі, які пропонують вкрадене у стареньких, а й початківці, які розпродують спадщину. Я не хочу сидіти у в'язниці за незаконну угоду, і швидко навчилася впізнавати наркомана зі першого погляду на людину. На твій випадок я сказала б, що ти збираєш гроші на анонімну клініку. Рішення лікуватися схвалюю, проте не можу зрозуміти, як ти, вчений і геній, заліз на голку.
— Це не голка, — швидко сказав Стів. — Я хотів перестати бути генієм, але не перетворитися на тварину. Це сироп від кашлю. Повна лікерна чарка, запити такою ж кількістю бренді. І на весь день отримуєш стан легкої загальмованості. Твій мозок вже не вирішує завдання з дослідження квантової механіки, але ще не плутає двері з вікном.
— Сироп від кашлю? — Не повірила Ріана.
— У ньому є психотропні речовини. Вони присипляють центр кашлю у мозку, якщо кашель сухий. У половині випадків немає мокротиння, яке треба видаляти, і кашель лише травмує горло. Тоді його треба вимкнути через мозок. Доза психотропу настільки мала, що нешкідлива навіть для немовляти, а сироп від кашлю продають без рецепта. Але в коробку з ліками не просто так кладуть маленьку мірну ложку та записку з вимогою суворо дотримуватися дозування. І понад цим такі ліки заборонено поєднувати з етанолом.
— Ну й навіщо тобі це?
— Я хотів бути щасливим, — сказав Стів. — Генії нікому не потрібні. А дурень усім подобається.
— Неправда! — обурилася Ріана. — Я закохалася в тебе лише через твій розум.
— І за місяць втекла.
— Я втекла від твоїх життєвих планів, а не від розуму чи твоєї одержимості наукою. Перспектива стати домогосподаркою з дюжиною дітлахів не для мене.
— А я знайшов дівчину, котра хоче бути домогосподаркою! — вигукнув Стів. — І хоче багато дітей. При цьому вона не релігійна фанатичка, а нормальна людина, має вільні сучасні погляди на життя, спокійне ставлення до тих, хто хоче жити інакше. Вона хоче велику сім'ю собі, а чи не прагне примусити до цього всіх інших. З сексом у неї теж все гаразд. Жодного марення про те, щоб зберігати себе до шлюбу. Вона каже, що якщо хочеш багато дітей, треба знайти того, з ким їх приємно робити, та йти до вівтаря лише після чудових оргазмів.
— І ти від радості, що зустрів жінку своєї мрії, почав закидати у себе усяку погань? — спитала Ріана.
Стів упав у крісло для відвідувачів, сховав обличчя у долонях.
— Вона неймовірна дурепа. Це ніби з тобою заговорила сковорідка. Але мій бог, вона така весела та щаслива! У ній завжди сяє те життя, якого в мене не було ніколи. Це новий, казковий, райський світ. Однак, щоб увійти туди, щоб бути з нею, я маю стати таким, як вона. Безмозким. Я прийняв сироп, звільнився з дослідницького центру та працюю оператором на автозаправці. І в мене одразу все налагодилося з особистим життям.
— Навіщо стільки зайвих складнощів? — здивувалася Ріана.
— Тому, що я не можу з нею постійно мовчати! Я маю слухати, що каже вона, відповідати їй. Мені треба дивитися з нею усі ці дегенеративні телешоу. Сміятися жартами її тупих друзів. Боже... Вони нестерпні! Але коли я під сиропом, все це стає чудовим. Мені весело, у мене повно прекрасних і добросердих друзів, я люблю найкращу дівчину у світі, і вона згодна бути моєю дружиною. В мене буде сім'я. Я не знехтуваний усіма одинаком. І не радий мені знайти розумну дружину! Жодна розумна жінка не захоче більше одного, максимум двох дітей! І половина розумних жінок взагалі чайлдфрі. А я хочу, щоб дітей був повний будинок!
— Щодо зв'язку дурниці з багатодітністю теза сумнівна, — сказала Ріана. — Якщо подивитися на багатодітних жінок, серед них будуть і професори, і бізнес-персони вищої ланки, успішні політики. Але мені цікаво, чому ти свою наречену вважаєш дурепою? Я бачу лише мудрі міркування та вчинки.
— Вона практична, — сказав Стів і випростався у кріслі. — Але не розумна.
— І це каже наркоман, який настільки захаращував своє життя, що не бачить у ньому двері.
— Двері? — Не зрозумів Стів.
— Наше життя — це будинок, де дуже багато кімнат. І якщо хочеш жити щасливо, потрібно розкладати все, з чого складається життя, по різних кімнатах, а не звалювати все в одну так, що не залишається місця навіть тобі самому.
— А без метафор можна? — розлютився Стів. — Філософи здатні говорити зрозуміло?
— Тягти роботу додому вкрай неввічливо по відношенню і до будинку, і до роботи. І всі психологи кажуть, що для найкращого функціонування мозку необхідно працювати не більше восьми годин на добу, а решта часу спати, ходити в спортзал і розслаблятися максимально дурними, що відключають розум шоу та розмовами.
— Психологія — це шахрайство, а чи не наука! — Закипів Стів.
— Так, це шахрайство. Але коли шахрай каже, що ромашковий чай і малиновий джем вилікють тебе від застуди, він чи вона не бреше.
Стів хотів щось сказати, але Ріана перебила:
— Ти перевірявся на генетику? Твоя любителька гіперплодячки хоче здорових дітей. А кого зробиш їй ти?
Стів відсахнувся. А Ріана сказала:
— Із сиропом щось пішло не так. Печінка болить? Чи з'явилася кров у сечі?
— Нестача дози. Сироп перестав діяти. Я спробував збільшити порцію, але все закінчилося блюванням. Я сказав Джіні, що їду на два дні, і вирішив обійтися без сиропу, щоб відвикнути та почати спочатку... Але почався синдром скасування. І я купив у пушера на вулиці. Я не приймав це. Точніше, прийняв зовсім мало, аби припинити все. І знайшов клініку. Але Джіні... Якщо лікування буде довше двох тижнів, вона дізнається, здогадається... І покине мене. Вона ненавидить пияків і наркош!
— Ти кохаєш її? — запитала Ріана. — Чи вона тобі зручна побутова техніка з додатковою опцією інкубатора?
— Ти кохала мене. Але покинула миттєво.
— Кількість кохань у житті нескінченно величезна. І тому замінити одне кохання на інше можна легко, швидко та безкоштовно. Але життя лише одне. І якщо воно зіпсоване, то відновлення буде довгим, важким і дорогим.
— У морі завжди багато риби, га? — зло сказав Стів.
— То ти кохаєш Джіні чи тобі краще спіймати інше кохання?
— Я не знаю, — зітхнув він. — З нею я вперше щасливий. Але без сиропу я не можу витримати навіть мить з нею.
— А як тобі з сиропом без неї?
— Ні!
Ріана хитнула головою.
— Тоді попроси її допомогти із розподілом речей по кімнатах. Вона напевно добре з цим справляється. А ще Джіні чудово подбає про прибутковість твоїх патентів. Щоб витягувати з твоїх геніальних відкриттів гроші, не треба розуміти в науці, достатньо бути гарною господаркою. А діти, якщо ти не забув, дуже дороге задоволення.
— Що?! — смикнувся Стів. — Я не можу сказати їй правду!
— Я розумію, що у технарів дуже мізерний словниковий запас, але розуміти різницю між правдою та істиною вас навчають із перших днів першого курсу.
— Ти про що?
— Правда: Ти був у депресії, боявся йти до лікаря, а коли познайомився з Джіні, то від страху втратити її почав нервувати ще більше та сам почав приймати легальне безрецептурне заспокійливе, постійно збільшував дозу ліків, доки не почалися проблеми. Правда: Ти хочеш лікуватися, хочеш бути з нею, хочеш упорядкувати своє заплутане життя. Правда: ризик, що тобі тепер не можна зачинати дітей, але ти не проти взяти названих.
Стів знову смикнувся, але Ріана випередила:
— Якщо ти справді хочеш багатодітну родину та не прагнеш вбити зайвими пологами дружину, то без названців не обійтись. То ти хочеш велику родину?
Стів подумав і сказав:
— Я не хочу, щоб вона страждала. Не хочу її болю. Нехай навіть усі діти будуть названими.
— Гаразд, — хитнула головою Ріана, — тоді продовжимо. Наступна правда: Твої діти та онуки, хоч рідні, хоч названі, можуть виявитися геніями, і лише інший геній може навчити їх щасливо жити з цим. Правда: Спершу треба самому навчитися проживати життя, а не спускати його в унітаз. — Ріана з іронією подивилася на Стіва: — І в чому все це суперечить істині, що ти тільки сам застрибнув у лайно та хотів вилізти з нього на чужій спині, не докладаючи власних зусиль?
— Ненавиджу тебе, — буркнув Стів.
— А мені начхати. Ти своє хабоття продаєш чи лікуєш наркозалежність за безкоштовною державною програмою?
— Я не знаю.
— Біда твоєї Джіні, — сказала Ріана, — що вона добра та безкорислива. Маніпулятивні скнари, маючи освітній та інтелектуальний рівень амеби, використовують геніїв як джерело грошей і перепустку на світські вечірки, залишають при розлученні з голим задом, але генії з ними щасливі.
— Які гроші в науці? — обурився Стів. — Нас фінансують за залишковим принципом.
— Якщо ти не можеш отримувати прибуток із наукових відкриттів, це не означає, що не можуть інші. Менеджмент — це вид діяльності, що найдуже відрізняється від фізики. Якщо ти не забув, я вступила на факультет філософії лише тому, що на економіку та тим паче на бізнесову школу не було грошей. А філософія обійшлася мені в жменю мідяків. Тільки ось вивчала я філософію ринку. Не одна я така хитра була, але викладачі, які любили повітати у філософських емпіреях, хотіли сидіти на відносно пристойній платні та до смерті боялися закриття філософського відділення через відсутність студентів, і тому вдавали, що все так і було задумано. Але бути гарною торгівкою можна навіть не маючи А-Левел школи.
Стів пробурмотів щось, схоже на лайку. Ріана засміялася.
— Прийшов час прибирання. Приходь, коли закінчиш. Я допоможу вибрати весільний подарунок для нареченої.
Стів кинув у неї гнівний погляд і вискочив на вулицю. Ріана пирхнула та відкрила серіал на ноутбуці.
Всі глави тут https://archiveofourown.org/works/90511406
Коли у крамницю Ріани увійшов її екскоханець університетських часів, Ріана присвиснула.
— І навіщо ти став наркоманом? — сказала вона замість привітання.
Чоловік обурено, але більше злякано смикнувся. Він був упевнений, що має чудовий вигляд: свіжий та модний костюм, гарна стрижка. І сказав:
— Ти стала продавчинею в антикварній крамниці? Це прогрес у порівнянні з кіоском швидкоїжі, де опиняються усі філософи.
Ріана зручніше влаштувалася на високому барному стільці, що дозволяв сидіти, а не стояти за прилавком-вітриною, і сказала:
— Мимо, любий. Я господарка цієї крамниці. Так заради чого один із найкращих, якщо не найкращий фізик нашого часу виродився в обдовбанця?
— З чого ти...
Ріана перебила з усмішкою:
— Стів, я купую не лише антикваріат, а й вінтаж. Двоє з десяти тих, хто приносить товар на оцінку, наркомани, і не лише застарілі, які пропонують вкрадене у стареньких, а й початківці, які розпродують спадщину. Я не хочу сидіти у в'язниці за незаконну угоду, і швидко навчилася впізнавати наркомана зі першого погляду на людину. На твій випадок я сказала б, що ти збираєш гроші на анонімну клініку. Рішення лікуватися схвалюю, проте не можу зрозуміти, як ти, вчений і геній, заліз на голку.
— Це не голка, — швидко сказав Стів. — Я хотів перестати бути генієм, але не перетворитися на тварину. Це сироп від кашлю. Повна лікерна чарка, запити такою ж кількістю бренді. І на весь день отримуєш стан легкої загальмованості. Твій мозок вже не вирішує завдання з дослідження квантової механіки, але ще не плутає двері з вікном.
— Сироп від кашлю? — Не повірила Ріана.
— У ньому є психотропні речовини. Вони присипляють центр кашлю у мозку, якщо кашель сухий. У половині випадків немає мокротиння, яке треба видаляти, і кашель лише травмує горло. Тоді його треба вимкнути через мозок. Доза психотропу настільки мала, що нешкідлива навіть для немовляти, а сироп від кашлю продають без рецепта. Але в коробку з ліками не просто так кладуть маленьку мірну ложку та записку з вимогою суворо дотримуватися дозування. І понад цим такі ліки заборонено поєднувати з етанолом.
— Ну й навіщо тобі це?
— Я хотів бути щасливим, — сказав Стів. — Генії нікому не потрібні. А дурень усім подобається.
— Неправда! — обурилася Ріана. — Я закохалася в тебе лише через твій розум.
— І за місяць втекла.
— Я втекла від твоїх життєвих планів, а не від розуму чи твоєї одержимості наукою. Перспектива стати домогосподаркою з дюжиною дітлахів не для мене.
— А я знайшов дівчину, котра хоче бути домогосподаркою! — вигукнув Стів. — І хоче багато дітей. При цьому вона не релігійна фанатичка, а нормальна людина, має вільні сучасні погляди на життя, спокійне ставлення до тих, хто хоче жити інакше. Вона хоче велику сім'ю собі, а чи не прагне примусити до цього всіх інших. З сексом у неї теж все гаразд. Жодного марення про те, щоб зберігати себе до шлюбу. Вона каже, що якщо хочеш багато дітей, треба знайти того, з ким їх приємно робити, та йти до вівтаря лише після чудових оргазмів.
— І ти від радості, що зустрів жінку своєї мрії, почав закидати у себе усяку погань? — спитала Ріана.
Стів упав у крісло для відвідувачів, сховав обличчя у долонях.
— Вона неймовірна дурепа. Це ніби з тобою заговорила сковорідка. Але мій бог, вона така весела та щаслива! У ній завжди сяє те життя, якого в мене не було ніколи. Це новий, казковий, райський світ. Однак, щоб увійти туди, щоб бути з нею, я маю стати таким, як вона. Безмозким. Я прийняв сироп, звільнився з дослідницького центру та працюю оператором на автозаправці. І в мене одразу все налагодилося з особистим життям.
— Навіщо стільки зайвих складнощів? — здивувалася Ріана.
— Тому, що я не можу з нею постійно мовчати! Я маю слухати, що каже вона, відповідати їй. Мені треба дивитися з нею усі ці дегенеративні телешоу. Сміятися жартами її тупих друзів. Боже... Вони нестерпні! Але коли я під сиропом, все це стає чудовим. Мені весело, у мене повно прекрасних і добросердих друзів, я люблю найкращу дівчину у світі, і вона згодна бути моєю дружиною. В мене буде сім'я. Я не знехтуваний усіма одинаком. І не радий мені знайти розумну дружину! Жодна розумна жінка не захоче більше одного, максимум двох дітей! І половина розумних жінок взагалі чайлдфрі. А я хочу, щоб дітей був повний будинок!
— Щодо зв'язку дурниці з багатодітністю теза сумнівна, — сказала Ріана. — Якщо подивитися на багатодітних жінок, серед них будуть і професори, і бізнес-персони вищої ланки, успішні політики. Але мені цікаво, чому ти свою наречену вважаєш дурепою? Я бачу лише мудрі міркування та вчинки.
— Вона практична, — сказав Стів і випростався у кріслі. — Але не розумна.
— І це каже наркоман, який настільки захаращував своє життя, що не бачить у ньому двері.
— Двері? — Не зрозумів Стів.
— Наше життя — це будинок, де дуже багато кімнат. І якщо хочеш жити щасливо, потрібно розкладати все, з чого складається життя, по різних кімнатах, а не звалювати все в одну так, що не залишається місця навіть тобі самому.
— А без метафор можна? — розлютився Стів. — Філософи здатні говорити зрозуміло?
— Тягти роботу додому вкрай неввічливо по відношенню і до будинку, і до роботи. І всі психологи кажуть, що для найкращого функціонування мозку необхідно працювати не більше восьми годин на добу, а решта часу спати, ходити в спортзал і розслаблятися максимально дурними, що відключають розум шоу та розмовами.
— Психологія — це шахрайство, а чи не наука! — Закипів Стів.
— Так, це шахрайство. Але коли шахрай каже, що ромашковий чай і малиновий джем вилікють тебе від застуди, він чи вона не бреше.
Стів хотів щось сказати, але Ріана перебила:
— Ти перевірявся на генетику? Твоя любителька гіперплодячки хоче здорових дітей. А кого зробиш їй ти?
Стів відсахнувся. А Ріана сказала:
— Із сиропом щось пішло не так. Печінка болить? Чи з'явилася кров у сечі?
— Нестача дози. Сироп перестав діяти. Я спробував збільшити порцію, але все закінчилося блюванням. Я сказав Джіні, що їду на два дні, і вирішив обійтися без сиропу, щоб відвикнути та почати спочатку... Але почався синдром скасування. І я купив у пушера на вулиці. Я не приймав це. Точніше, прийняв зовсім мало, аби припинити все. І знайшов клініку. Але Джіні... Якщо лікування буде довше двох тижнів, вона дізнається, здогадається... І покине мене. Вона ненавидить пияків і наркош!
— Ти кохаєш її? — запитала Ріана. — Чи вона тобі зручна побутова техніка з додатковою опцією інкубатора?
— Ти кохала мене. Але покинула миттєво.
— Кількість кохань у житті нескінченно величезна. І тому замінити одне кохання на інше можна легко, швидко та безкоштовно. Але життя лише одне. І якщо воно зіпсоване, то відновлення буде довгим, важким і дорогим.
— У морі завжди багато риби, га? — зло сказав Стів.
— То ти кохаєш Джіні чи тобі краще спіймати інше кохання?
— Я не знаю, — зітхнув він. — З нею я вперше щасливий. Але без сиропу я не можу витримати навіть мить з нею.
— А як тобі з сиропом без неї?
— Ні!
Ріана хитнула головою.
— Тоді попроси її допомогти із розподілом речей по кімнатах. Вона напевно добре з цим справляється. А ще Джіні чудово подбає про прибутковість твоїх патентів. Щоб витягувати з твоїх геніальних відкриттів гроші, не треба розуміти в науці, достатньо бути гарною господаркою. А діти, якщо ти не забув, дуже дороге задоволення.
— Що?! — смикнувся Стів. — Я не можу сказати їй правду!
— Я розумію, що у технарів дуже мізерний словниковий запас, але розуміти різницю між правдою та істиною вас навчають із перших днів першого курсу.
— Ти про що?
— Правда: Ти був у депресії, боявся йти до лікаря, а коли познайомився з Джіні, то від страху втратити її почав нервувати ще більше та сам почав приймати легальне безрецептурне заспокійливе, постійно збільшував дозу ліків, доки не почалися проблеми. Правда: Ти хочеш лікуватися, хочеш бути з нею, хочеш упорядкувати своє заплутане життя. Правда: ризик, що тобі тепер не можна зачинати дітей, але ти не проти взяти названих.
Стів знову смикнувся, але Ріана випередила:
— Якщо ти справді хочеш багатодітну родину та не прагнеш вбити зайвими пологами дружину, то без названців не обійтись. То ти хочеш велику родину?
Стів подумав і сказав:
— Я не хочу, щоб вона страждала. Не хочу її болю. Нехай навіть усі діти будуть названими.
— Гаразд, — хитнула головою Ріана, — тоді продовжимо. Наступна правда: Твої діти та онуки, хоч рідні, хоч названі, можуть виявитися геніями, і лише інший геній може навчити їх щасливо жити з цим. Правда: Спершу треба самому навчитися проживати життя, а не спускати його в унітаз. — Ріана з іронією подивилася на Стіва: — І в чому все це суперечить істині, що ти тільки сам застрибнув у лайно та хотів вилізти з нього на чужій спині, не докладаючи власних зусиль?
— Ненавиджу тебе, — буркнув Стів.
— А мені начхати. Ти своє хабоття продаєш чи лікуєш наркозалежність за безкоштовною державною програмою?
— Я не знаю.
— Біда твоєї Джіні, — сказала Ріана, — що вона добра та безкорислива. Маніпулятивні скнари, маючи освітній та інтелектуальний рівень амеби, використовують геніїв як джерело грошей і перепустку на світські вечірки, залишають при розлученні з голим задом, але генії з ними щасливі.
— Які гроші в науці? — обурився Стів. — Нас фінансують за залишковим принципом.
— Якщо ти не можеш отримувати прибуток із наукових відкриттів, це не означає, що не можуть інші. Менеджмент — це вид діяльності, що найдуже відрізняється від фізики. Якщо ти не забув, я вступила на факультет філософії лише тому, що на економіку та тим паче на бізнесову школу не було грошей. А філософія обійшлася мені в жменю мідяків. Тільки ось вивчала я філософію ринку. Не одна я така хитра була, але викладачі, які любили повітати у філософських емпіреях, хотіли сидіти на відносно пристойній платні та до смерті боялися закриття філософського відділення через відсутність студентів, і тому вдавали, що все так і було задумано. Але бути гарною торгівкою можна навіть не маючи А-Левел школи.
Стів пробурмотів щось, схоже на лайку. Ріана засміялася.
— Прийшов час прибирання. Приходь, коли закінчиш. Я допоможу вибрати весільний подарунок для нареченої.
Стів кинув у неї гнівний погляд і вискочив на вулицю. Ріана пирхнула та відкрила серіал на ноутбуці.
Всі глави тут https://archiveofourown.org/works/90511406
