Aliyn Raven

It's strange: I don't want to finish BG3 because then the game will end, and even if my Tav is Absolute, I'll still have to leave this world. It's a shame there's no sandbox after the story.
I started a new game as Durge, but it's still not enough.
DLC Sandbox is needed!

https://mstdn.party/@aliyn_raven

Small fanfic stories about "Baldur's Gate 3", written during the first playthrough to calm down my own emotions.
Gen, philosophy, politics, a little romance without eroticism.
The game is not finished yet, so it will be continued.
Wyll fans should not read this! Tav is not an angel! There is a slash. The rest is at your own risk.

— 2 —

"I'm curious about one thing," Astarion said thoughtfully. "If this old junk is really a great and powerful wizard, why couldn't he get food for himself? He hunted a rabbit and two birds and sat hungry."
"Like you can cook," Gale grumbled, annoyed that no one in the camp treated his teacher with respect. "Do you even know what a 'kitchen' is, blueblood?"
"A well-bred nobleman, even a duke, always prepares the main course himself for an honoured guest." Astarion looked at Will. "Yes, Blade of the Frontier?"
"Daddy was not born into the nobility, but was given the title for his heroic deeds. And he took lessons from the palace cook so as not to be ashamed, because he only knew how to cook scrambled eggs with sausage. But even as a boy he could roast his prey on a bonfire."
Gale frowned. And Karlach snorted:
"A lazy, stupid scammer who likes to eat for free. I wouldn't trust a wizard like that to bewitch even old boots."
And she jabbed her finger into Tav's chest.
"You said it was his grandpa!"
"I didn't think you'd heard our conversation," Tav replied. "I didn't want to bother you."
"Soldier, I've been hunting devils for so many years that now I can hear a butterfly flying a kilometre away from me. And if I was sure that this swindler was not Gale's family, he would have lost his head immediately. And with the badass grandpa, you'd have to ask Gale first."
"He's not badass!" Gale was indignant again. "This is my friend and teacher, the most powerful and the wisest!"
"And he betrayed you," Lei'zel typed. "A friend would not come to demand your death, but to advise how to avoid such a fate."
"And if Mystra's neck had to be twisted for it," Tav added, "the friend would not hesitate."
"That's very true, soldier," Karlach smiled with satisfaction.
"Yes," Lae'zel snapped. "A true goddess must distinguish useful adepts from mediocrity and appreciate them. And for explosions, there are too many goblins and goblin-like creatures. If they die for the Absolute, they will also die against she."
"I told you right away, Gale," Karlach added, "it's not a goddess, it's shit. As you can see, I am not the only one who understands this."
To Gale's chagrin, no one was going to admire his selfless sacrifice. They only scolded the fool and demanded that the Mystra be sent to places Gale had never even heard of in the Yawning Portal of Waterdeep. Wyll and Shadowheart also added their no less malicious advice.
Only Astarion, strangely enough, listened in silence and did not, as usual, even begin to mock Tav's habit of meddling in other people's affairs.
And Tav was just looking somewhere in his thoughts, barely perceptibly smiling at them.
"When I become the Absolute, this Mystra will explode by herself. And then I will resurrect her, and she will explode again. No one dares touch those who belong to me."
"My cake," Astarion whispered in his ear. "I can hear the master's thoughts better than others. And yours are so exciting... Will you show me your power tonight?"
Astarion's heart fluttered. Tav could refuse. The only one in the world who could. Tav was not yet under Astarion's love spell, but he still had many who wanted to warm his bed for truly sweet caresses—Tav proved to be the most wonderful lover. And in a strange way, it all fascinated Astarion himself. And if you add Tava's goal... It became more and more of a trap for the elf-vampire.But Astarion had no intention of giving up. It is not yet known who will win!
And gently, imperceptibly to others, he kissed Tava's ear. And measured, waiting for an answer.

https://archiveofourown.org/works/60267364

Дрібненькі оповіданнячкі-фанфікі по "Baldur's Gate 3", написані по ходу першого проходження для заспокоєння власних емоцій і для мовної практики. І так, я граю українською.
Помилки перевіряв безкоштовний ШІ для школярів.
Джен, філософія, політика, трохи коханських стосунок без еротики.
Гру ще не пройшла, тому буде прода.
Прихильникам Вілла не читати! Тав не янгол! Слеш є. Решта на ваш ризик.

— 6 —

Астаріон легко спокусив відразу двох Арфістів на секс. І хоча це знаходилось далеко за межами їх звичок і смаків, і вони обидва мали зацікавленість один в одному, та ще жінка була незайманою, а парубок взагалі ніколи не бажав сексу з чоловіком — Астаріон зміг їх швидко переконати. І залишити дуже задоволеними цим вчинком: вони навіть дали йому кров і прямо казали, що не проти все це повторити наступного вечора.
Коханьске мистецтво Астаріона не пошкодилось. Він, як і раніше, міг досягти чого завгодно через секс.
Добре, ні чого завгодно. Інші вміння теж потрібні: маніпулювати словами та сенсами, забалакати й обдурити. Тут Астаріон був майстерним ще у ті роки, коли добивався посаду магістрата.
І все ж секс і солодки слова були найкращою зброєю. Завжди успішною.
Але на Тава це не діяло. Як він і казав у першу їх ніч, "це тільки розвага". І розважався не лише з ним, ніскільки не цікавлячись, із ким і як розважається Астаріон.
І це дратувало. Навіть розлючувало.
Досі тільки один Казадор міг ігнорувати хитрощі та зваблення Астаріона. Та й то лише після укусу. А зробив його Казадор, коли Астаріон був майже мертвий. Хтозна, кому судилося би стати рабом, зустрить Астаріон Казадора у своєї повній силі.
Але цей клятий Тав!
Він не повірив, коли Астаріон дуже палко розповив, що несподівано для себе закохався до нього. Але не сперечався, коли Астаріон зізнався, що сам не знає, чого бажає та які почуття має до Тава. Він лише кивнув і тепло потиснув руку Астаріона, коли тот сказав, що залишитися у гурту Тава і біля самого Тава було би для нього, Астріона, приємно, і що він зацікавлений подорожувати і шукати позбавлення від пуголовка та інших халеп разом з гуртом Тава.
І нічого не змінилось. Якщо місце у ліжку Тава буде в якусь ніч вільним і з'явиться бажання у самого Астаріона, можна трохи та найдуже приємно покохатися. Чи не згадувати про це ніколи, розважаючись з купою інших. Обидва варіанти рівнозначні.
У цьому і є проблема, зрозумів Астаріон. Тав не пред'являв на нього права. Астаріон вільний піти в будь-яку мить. Але при цьому Астаріон не міг відмовити Таву в жодної просьбі. Це було сильніше за будь-який наказ Казадора.
Невизначеність зводила з розуму.
А тут ще Тав зруйнував єдину надію Астаріона дізнатися, що Казадор написав болючими шрамами у нього на спіні. І Астаріон, попри люті та обуренню, не зміг кинути Тава.
Але зараз настав час усе вирішити. Покласти край усім нерозумінням.
Астаріон урівався в намет Тава.
— Хто я для тебе? Іграшка? Попутник? Якщо ти мій володар, так відповідай за це! Якщо я вільний, не вирішуй за мене!
Тав, спокійний, як і завжди, граціозно (і, холера його з'їж, дуже сексуально!) перебирав струни лютні.
— Тебе ніхто не примушує слідувати моїм рішенням, — казав він так, ніби розмова йшла про страву для вечері. — Ти можеш піти сам. Як і раніше, я кажу, що разом боротися зручніше та більш шансів на перемогу. Але вирішувати тебе.
— Разом?! Це коли ти зламав угоду з Рафаелем, яка стосувалася мого життя, була спільна боротьба?!
— Якщо усі шляхи ведуть до Брами Балдуру, то у Браму Балдуру можна прийти різними дорогами.
— Та невже ж?! — отруйно здивувався Астаріон. — І як ти це плануєш зробити? Тільки без дешевої філософії!
— Найпростіше та очевидне — допитати труп Рафаеля, коли Юрґір вб'є його для мене.
— Що?! — Астаріон настільки вразився, що навіть сів на килим. — Ти збожеволів?
— В Райтвіні ти на власні очі бачив Коріллу, вірну шпигунку Рафаеля. І це не перший випадок, коли Рафаель надсилає її стежити за мною. — Тав глянув на Астаріона впритул. — Він не зупинитися, поки не зробить із мене свою річ. Чи перетворить на раба когось із мого гурта, щоб шантажувати мене. А може, хоче зробити рабів із нас усіх.
— Я не про це, — пробурмотів Астаріон. І вскочив. — Рафаель має надзвичайну потужність! І його сила тільки зростає от зустрічі до зустрічі.
— Ти знаєш, хто такий "ортон"?
— Диявол. Бойовий диявол, на відміну від звичайного, як той же Рафаель.
— Це не просто бойовик. Ортони — це мисливці за силою, абсолютне віддані своєму володарю. Тупі, щоб не скористалися силою сами, а віддавали господарю. Потужні та водночас спритні, щоб полювання було вдалим. Увага, питання: навіщо спраглому до могуті дияволу тримати у глухому кутку і тим більш бажати смерти для джерела своєї сили?
— У Юрґіра є причина для помсти, — зрозумів Астаріон.
— Так. І коли він своїм убогим мозком це усвідомлює, Рафаель швидко покине цей чудовий світ з усіма його вимірами.
Астаріон із сумнівом похитав головою.
— Але Рафаель все ж занадто могутній навить для ортона. Він боягуз, тому уникає бійки. Але є але.
— Тому я на цю бійку візьму Лей'зель, Карлак і Вілла. Вони люто ненавидять дияволів, тому охоче кинутися в бій. І вони найсильніші бійці у таборі. І не тільки у ньому. Юрґір буде головним тараном, ми станемо гуртом підтримки. У Рафаеля шансів не залишитися.
— Це маячня. Це неможливо! — відрізав Астаріон.
— Саме теж ти казав, коли я пішов у Підмрок.
— Ти завжди повний несподіванок. — Астаріон знову не знав, що думати. З одного боку Тав зіпсував його мрію, з іншого — саме Астаріон був найбільш імовірною жертвою для Рафаеля. І, на відміну від холерного Тава, не зміг би захиститися навіть через пуголовка.
— Стій, — Астаріон усвідомив ще одну річ. — Ти береш до бою Вілла, а не мене? Змінюєш мене на цього бовдура?
— Ниття Вілла швидко вб'є не тільки Рафаеля, а ще сотню його гостей, чи не так? — усміхнувся Тав.
— Це не час для твоїх жартів! — обурився Астаріон.
— Що ж… Якщо без жартів, то відсутність мозку та надлишок ниття не заважають Віллу бути найчудовим бойовиком. І крім цього, у настільки важкої бійки може бути ситуація, коли треба підставити когось одного під удар, щоб врятувати увесь гурт. Юрґір мені ще знадобиться. Лей'зель і Карлак тем більш потрібні. Та ще ці дівчинки мені подобаються як товарищи для мандрівок. А відсутність Вілла не помітить ніхто в ні у чому. Через це я і дозволяю такому нестерпному зануді, як Вілл, доси залишатися у таборі.
— Іноді ти лякаєш мені більш, ніж Казадор, — відступив на декілька кроків Астаріон.
— Мої ідеї працюють, — байдуже відповів Тав. — Завдяки їм ти досі живий. І вільний.
— Ні. Я не дарма кличу тебе "мій володарю".
— Немудро тягнути ліжкові слова у реальне життя.
— Це не ліжкові слова! — запальне скрикнув Астаріон. І додав тише: — Я не знаю, що ти зробив зі мною, але твоя влада значно більш той, що мав Казадор. З ним я був слухняним поріддям, маріонеткою, і ненавидів свою покірність. А ти керуєш мною так, що я боюсь залишиться без твоїх наказів!
— І шукаєш, де мене продати покоштовніше. Чи як використовувати. Продажний суддя скрізь однаковий. Але я — не твій начальник у Балдурському суді, на мене твої лестощі, зваблення та інші маніпуляцій не діють.
— Я нік… Так, це усе було. Тільки ідіот думає, що життя вищих ельфів легке та приємне. Коли розмовляєш з вищим ельфом, завжди чекай на ніж у спину. А якщо твоя родина — це дрібний незначний клан… Я хотів жити. Мені не було приємно лестити і смоктати старим продажним дурням в мерії, щоб посаду повигідніше отримати, але навіть це краще, ніж вдома чи в кланових спілках.
— Звичайно у шляхетських родинах, — помітив Тав, — чиновниками стають молодші діти, яким не отримати спадок.
— Так і було. Непотрібний зайвій рот, який повинен повернуть гроші, що були на нього витрачені в дитинстві. Вони навіть шукати мене не стали, відразу визнали мертвим! А могилу вчинили як для безрідної худоби! Цвинтар в Балдурі, не родинний склеп.
— Романтичні панночки дістають хусточки та ридають, — пирхнув Тав. — Але ти у час перебування магістратом не страждав. Навпаки. Де-не-де твої веселощі досі пам'ятають.
— Звідки ти… — почав Астаріон і зупинився. — Зентарін. Вони знайдуть будь-яке брудне нижнє, тільки гроші дай. Але вони не можуть знати, як ти змінив мене. — Він подивився на Тава, розвів руками. — Так. Усе це було. Я бачив наївного дурня, який рятує волоцюг і друїдів, панькається з нікчемними дітлахами та збирає невдах по дорозі. Легко вкусити. Легко звабити і змусити закохатися. Але… Для тебе наші ночі все ще незначна розвага, а я сам закохався.
— Брешеш, — усміхнувся Тав.
— Так. Але не знаю, хто ти є. Ти не є жертвою. Не є ціллю. Не є зупинкою на одну ніч, яку хочеться забути. Але… бодай йому, ЩО ти тоді таке?
— Твій поки що єдиний шлях до виживання та помсти, чи ні? — Тав ніби не був через це злим. Навіть спокійно грав щось затишне. — І ти мене забудеш, ледве все це закінчиться чи ти знайдеш дорогу покращ. — Він знизав плечима і казав: — Це є порядок речей у світобудові.
— А хто я для тебе? Ти не бажаєш помсти. Тебе не важко вижити на самоті. Ти завжди маєш, кого покласти в ліжко. Навіть Лей'зель стрибає туди з величезною охотою у будь-який час. Навіщо я тебе?
— Для крадіжок і шахрайств у шляху. А після всього цього… Адже вампіри ніколи не зникнуть із всесвіту, вірно? І мені потрібен хтось розумний і розважний, щоб тримати їх у міцній вузді. Ти прагнеш влади. Збіг інтересів наявний.
— Крім одного, — гірко відповів Астаріон. — Саме нас.
— Коли самотужки ти вирішиш, чого саме хочеш від нас, проблема зникне.
— Ти нестерпний! — знову розлютився Астаріон. — Ненавиджу тебе! І бажаю…
Тав відклав лютню.
— І я можу тебе поцілувати?
— Твої поцілунки ще гірше, ніж твоя кров.
Тав легенько розвів руками та знову потягнувся за лютнею. Астаріон його зупинив.
— Їх неможливо забути. Неможливо не бажати постійно. — І він сам забрав губи Тава поцілунком. І застогнав солодко, задоволено, коли Тав перехопив ініціативу, привласнив Астаріона у поцілунку.
https://archiveofourown.org/works/60094774

Дрібненькі оповіданнячкі-фанфікі по "Baldur's Gate 3", написані по ходу першого проходження для заспокоєння власних емоцій і для мовної практики. І так, я граю українською.
Помилки перевіряв безкоштовний ШІ для школярів.
Джен, філософія, політика, трохи коханських стосунок без еротики.
Гру ще не пройшла, тому буде прода.
Прихильникам Вілла не читати! Тав не янгол! Слеш є. Решта на ваш ризик.

— 4 —

Все-таки шляхта — це діагноз. У цьому Тав впевнився, коли Астаріон почав отруйно вихвалювати його "велике серце" та "бажання завжди чинити правильно".
— Розбуди мозок, — порадив Тав. — Бісини працюють, торгують і покупають. Отож платять податки. А яка користь з гоблінів? Пограбували, поламали, прожерли, просерли та знову пусті кишені. Зате скрізь додалось сміття і пацюків с чумою.
— Друїди не виробляють нічого, — буркотнув ображений Астаріон. Він не для того заманював Тава на відокремлену галявину, щоб розмовляти про справи.
Але Тав бачив тільки їх. І казав:
— Тому друїдський гай — це постійний ринок збуту надлишків того, що відроблять бісині. А це усе знову податки. І відсутність необхідності роздавати за кошт казни хліб голодним, щоб уникнути бунта. Поки є торгівля, у людей багато праці, і вони купують значно більш речей, ніж шмат хліба. До того ж друїди варять і продають багато ліків і зілля. Це корисно. Неможливо мати виробництво всього потрібного в одному місце. — Тав посміхнувся. — А у Місячних Вежах, мій милий Астаріоне, є не тільки керувач усього цього безладу, у який ми потрапили, і його талісмани великої влади. Це ще торгові шляхи, ферми, багато замовлень на будівництво та все таке інше, чому зараз шкодить Тіньове Прокляття. Це все гроші на солодке життя правителя. Абсолют — дурна істота, якщо зробила ставку на гоблінів, прокляття та цейво. Вони легко доступні, ніби придорожні бур'яни, але й користи з них стільки ж.
— Та ти стратег, моє серденько, — задоволено посміхнувся Астаріон. — Це надзвичайне. Той герцог, що керував Брамою Балдура, коли я був там магістратом, такою здатністю не виблискував.
Тав, як і завжди, пропустив його лестощі повз вуха. Він думав. І це турбувало. Роздуми Тава завжди закінчувалися пригодами для дупи Астаріона, але не тими, що ведуть до насолоди.
А Тав промовив:
— Ти знав більшість законів, коли був магістратом. І після, коли полював на майбутніх рабів у нічних шинках і на веселих вулицях, не міг не дізнатися про їх зміні.
— Ти це до чого? — насторожився Астаріон.
— У якому віці людина ставала повнолітньою у Балдурі сім років тому?
— У двадцять один і тоді, і зараз.
— То як Мізора змогла укласти угоду з малоліткою? — запитав Тав. — Ця комерція недійсна.
— О, ти про це… Вона двічи дійсна. З шістнадцяти років будь-який балдуріць має право самостійно та своєвільне укласти будь-яку угоду про свою власність на суму не більш тисячі золотих монет. Душа — це власність Вілла. І людська душа безцінна, а тому, — Астаріон витончено зробив зневажливий жест, — вона не коштує взагалі нічого. Сімнадцятирічний Вілл як балдуріць міг торгувати нею скільки завгодно. Крім цього, він тоді був принцом. А його повнолітність починає діяти у шістнадцять.
— І принц, що рік як повнолітній, отримує звісточку, що десь у в місті діється злочин, але йде туди сам, без доброго гурта варти і без підкріплення, яке чекає на деяк випадок, тому що герцог кинув це місто без охорони. Але ніякого бунту оний герцог не отримав, коли їхав з міста. І розвідка герцога не стежила за злочинцями та сектантами, однак місто при цьому досі не зруйноване, навіть процвітає. Зате герцог підозро легко та швидко виженив принца. У Балдурі син герцога успадковує его титул і владу?
— Коли як… Звичайне одна династія керує три-чотири покоління, а після панівна родина змінюється через придворну змову чи черговий хвацький найманець з Полум'яних Кулаків примушує герцога оголосити його наступником в обмін на вільний виїзд дружини та дітей цього герцога з країни. Іноді герцог сам укладає угоду з найманцем, щоб той захистив його від власних діточок і після зречення від трону на користь цього найманця допомог йому безпечно поїхати до інших земель. — Розповідав це, Астаріон почав роздумі: — Ти хочеш сказати, що Алдер Вороній підставив невдалого сина, щоб одружитися та отримати нового наступника?
— Скільки дітей не отримай від нової дружини, а все одно спадкоємець Вілл. Нову дружину та її дітей це не потішить. А значіть будуть змови та інтриги.
— Це має сенс, мій улюблений друже. Але герцог досі самотній.
— Хтозна, скільки у нього позашлюбних дітей? Не сидів же він сімнадцять років без сексу.
— А зараз, — кивнув Астаріон, — він може вільно вибирати проміж байстрюками, кого визнати офіційне та оголосити наступником.
— Вілл з дрібного віку отримав виховання керівника. Це, крім манер та фехтування, ще юриспруденція, економіка, стратегія. Але він вміє тільки шаблею махати, заливатися вином і танцювати. Та й то останнє не дуже добре, — реготнув Тав. — Тобто це навички будь-якого дешевого найманця з будь-якого придорожнього шинка Фейруну. Він навіть не зміг отримати роботу молодшого товарного керівника чи глави служби безпеки при квартальному союзі торговців. Або керувати охороною купецьких обозів, як усі більш-менш здатні найманці.
— Він і не намагався це зробити, — помітив Астаріон. — Вілл хотів бути народним героєм, рятувати мешканців від чудовиськ.
— Керiвник і герой потрибни однакове, але це дуже різни людини, і для них не можна обіймати посади один одного. Але Вілл цілком провалився і як герой: без постійного керування від командира він може тільки влипнути до халепи. Вілл марній скрізь. Крім торговців віном, звісно. І це показує, що інтрига герцога мала сенс.
— Іноді ти дивуєш навіть мене, — казав Астарін. — Несподівано чути від тебе схвалення цьому вчинку.
— Герцог не викинув сина на вулицю голим, — помітив Тав. — Він відправив його на самий у те роки безпечний бік кордону, де Вілл мав постійну та непогану платню, казенну квартиру та багато вільного часу на його улюблені заняття. — Тав пальцями зобразив склянку й танці. — Цей посад занадто краще, ніж Вілл міг знайти самостійно. А як і куди Вілл по власній волі вліз, у які халепи потрапив — це не герцога провина.
— Згоден, — відповів Астаріон. — Але для чого це все?
— Мізора розраховувала, що герцог ринеться викупити душу сина, але тільки отримала непридатний товар, який ніяк не може збути з рук. Вона чимало мені заборгувала за те, що я досі не повернув до неї її мотлох. А підтримка дияволиці вельми корисна на пути до Абсолюта. Особливо коли моя інтуїція мене не підвела, і Мізора дійсно вляпалася в лайно у Місячних Вежах. Тоді вона буде змушена чимало заплатити мені за врятування. І це будуть не гроші.
— Чудовий задум, красеню, — посміхнувся Астаріон. — Я з задоволенням підтримую тебе на цьому шляху, мій улюблений володарю. А зараз ми можемо насолодиться твоєю владою інакше. — Він обійняв Тава.
— Непоганий план, — Тав так поцілував Астаріона, що у того закружилась голова.
Вечер безперечно вдався!
https://archiveofourown.org/works/60094774

Дрібненькі оповіданнячкі-фанфікі по Baldur's Gate 3, написані по ходу першого проходження для заспокоєння власних емоцій і для мовної практики. І так, я граю українською.
Помилки перевіряв безкоштовний ШІ для школярів.
Джен, філософія, політика, трохи коханських стосунок без еротики.
Гру ще не пройшла, тому буде прода.
Прихильникам Вілла не читати! Тав не янгол! Слеш є. Решта на ваш ризик.

— 2 —
— Мені одне цікаво, — роздумливо сказав Астаріон. — Якщо цей старий мотлох дійсно великий і могутній чарівник, чому він не міг собі їжу добути? Заполював кролика та двох пташок і сидів голодним.
— Ніби ти вмієш готувати, — буркотнув Ґейл, обурений тим, що ніхто в таборі не сприйняв його вчителя з повагою. — Ти хоча би знаєш, що таке "кухня", блакитнокровий?
— Добре вихований шляхтич, навіть герцог, завжди сам готує головну страву для шановного гостя. — Астаріон подивився на Вілла. — Так, Клинок Фронтиру?
— Тату не народився серед шляхти, а отримав титул за подвиги. І ходив на уроки до кухаря при палацу, щоб не зганбитися, вміючи готувати тільки яєчню з ковбасою. Але підсмажити на багатті видобуток він міг ще хлопчиськом.
Ґейл похмурився образливо. А Карлах пирхнула:
— Лайдачний тупий шахрай, люблячий пожерти нахаляву. Такому чарівнику я не довірю замагичить навіть старі чоботи.
І вона тицьнула пальцем у груди Тава.
— Ти казав, що це був його дідусь!
— Я не думав, що ти чула нашу розмову, — відповів Тав. — Не хотів тебе турбувати.
— Солдате, я стільки років полювала дияволів, що тепер чую, як летить метелик за кілометр від мене. І коли би я була впевнена, що цей шахрай не родина Ґейлу, він був би вже без голови. А з дідусем-поганусем все ж треба спочатку запитати Ґейла.
— Він не поганусь! — знову обурився Ґейл. — Це мій друг і вчитель, наймогутніший і наймудріший!
— Який тебе зрадив, — придрукувала Лей'зель. — Друг прийшов би не загибель твою вимагати, а порадити, як такий доли уникнути.
— І якщо для того треба звернути шию Містрі, — додав Тав, — друг не буде вагатися.
— Це дуже вірно, солдате, — посміхнулась задоволено Карлах.
— Так, — відрізала Лей'зель. — Справжня богиня повинна відрізняти корисних адептів від посередностей і цінувати їх. А для вибухів тем більш є забагато деякої швалі наче гоблінів. Якщо здихають за Абсолют, здохнуть і проти неї.
— Я тебе відразу сказала, Ґейле, — додала Карлах, — це не богиня, а гівно. Як бачиш, не я одна це розумію.
До досади Ґейлу, ніхто не збирався милуватися його самопожертвою. Тільки лаяли дурнем і вимагали послати Містру у такі місця, про які Ґейл не чув навіть у шинках на Караванному майдану у Глибоководді. Вілл і Тінесерда теж свої, не менш злосливі поради, додавали.
Тільки Астаріон, як не дивно, слухав розмову мовчки, навіть не став, як завжди, глузувати звичку Тава лізти до чужих справ.
А Тав лише дивився кудись у свої думки, ледве помітно їм посміхався.
"Коли я стану Абсолют, ця Містра сама вибухне. А після я її воскрешу, і вона вибухне ще раз. Ніхто не сміє чіпати тих, хто належить мені".
— Мій пундику, — прошепотів йому на вушко Астаріон. — Я вмию чути думки господаря краще інших. І твої так збуджують… Ти покажеш мені свою владу сьогодні вночі?
Серце Астаріона затремтіло. Тав міг і відмовити. Єдиний у світі, хто міг. Тав доси був не під коханьскими чарами Астаріона, та ще завжди мав багато тих, хто бажав зігріти йому ліжко заради дійсно солодких пестощів — Тав виявився найдуже гарним коханцем. І дивним чином це усе зачаровувало самого Астріона. А якщо ще додати мети Тава… Це все більш ставало пасткою для ельфа-вампіра.
Але здаватися Астаріон не планував. Ще невідомо, хто переможе!
І він ніжно, непомітне для інших поцілував вушко Тава. І замір, чекаючи на відповідь.
https://archiveofourown.org/works/60094774

Baldur's Gate 3 is brilliant for its banter. The plot (if there is one) is simple and uncomplicated as a hamburger. But the humour and satire in the little incidental episodes, side quests, and background talks of NPCs is a masterpiece.

https://mstdn.party/@aliyn_raven

Gale in BG3 is a cake. However! Seducing a shy virgin is an interesting and tasty gameplay move, but only if the process doesn't take too long. When the character rejects the first offer, it will arouse interest, but after the second rejection, the desire to continue this line will disappear. Gale's absolute loneliness has a solid basis in the plot, and it has the prospect of being with him forever. A very lifelike game.

https://mstdn.party/@aliyn_raven

I love the turn-based combat in BG3. It's like chess with role-playing. You don't feel like a monkey, mindlessly and quickly pressing buttons. You're a strategist. And you're always relaxed. In the middle of a battle, you can go and make yourself a coffee and think about how to position your heroes and how to choose combat spells. It's a game of the mind, not the fingers.

https://mstdn.party/@aliyn_raven

I've always hated jokes about blondes being stupid, but when the really stupid Shadowheart turns out to be a secret blonde, it's trolling at its 1000th level.

https://mstdn.party/@aliyn_raven

Gale in BSG3 is like a cat in the house: zero usefulness, zero brains, zero plot, but he is so cute that you don't want to let him out of the squad for a second, you buy him toys (armour + weapons) and pet him all the time (talks).

https://mstdn.party/@aliyn_raven