I write original novels, poems, stories about adventures, people, friendship, hatred, thoughts, feelings, life, destiny.
https://www.wattpad.com/user/Aliyn_Raven
https://archiveofourown.org/users/Aliyn_Raven
(no subject)
Oct. 21st, 2026 04:10 pmFrance demonstrates the core characteristics of socialists and communists—robberies, arson, murders, and an alliance with terrorists. It is not definitively known whether Russia or Iran are involved in this conflict, but this is precisely what socialism and communism look like.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Oct. 16th, 2026 08:44 amAion 2 is terrible. Very aggressive monetization. It would be more honest to make the game an overtly paid title with a monthly subscription rather than lying about it being "free-to-play." Selling your product for a good price is the right thing to do. But lying is wrong.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Oct. 3rd, 2026 07:04 pmThe events in Mariupol, Bucha, and Oleshky, and the bombed-out schools, bridges, and hospitals in Kyiv—this is what a visit from authentic Russian culture and the true Russian World looks like. Do you want Russia to come to you?
#RussiaIsAWarCriminal
https://mstdn.party/@aliyn_raven
#RussiaIsAWarCriminal
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Sep. 30th, 2026 01:17 pmAll over the world, parents bend over backwards to ensure their kids have a better life than they do. In Russia, parents hate their kids if they live better than them. Russians are happy to receive a pittance for the death of their sons in Ukraine. Russia wants only to destroy.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Sep. 20th, 2026 09:55 pmUkraine is the world's hope not merely to survive, but to live with honor, dignity, and freedom.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Sep. 19th, 2026 10:00 amWhy prepare for war with Russia when it is far easier, cheaper, and—above all—safer for people to break it up into several states? Russians won’t become good people because of it, but they will be too weak to invade, plunder, and kill.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Sep. 17th, 2026 11:02 amIsrael has been saving the world for years. Saudi Arabia has finally realised this. But Europe still adores Hamas and other terrorists.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Sep. 14th, 2026 10:22 amTrump did NOT demand that Russia withdraw from Ukraine beyond the 1991 borders.
Trump did NOT help Saudi Arabia defend itself against the Houthis.
Trump blamed Ukraine for rising fuel prices.
Who still doubts that Trump is Putin’s ally and wants to destroy Europe?
https://mstdn.party/@aliyn_raven
Trump did NOT help Saudi Arabia defend itself against the Houthis.
Trump blamed Ukraine for rising fuel prices.
Who still doubts that Trump is Putin’s ally and wants to destroy Europe?
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Sep. 12th, 2026 11:05 pmRussia carries out terrorist attacks in Europe, wages a hot war, and seeks to destroy Europe. But Europe stubbornly saves Russia from collapse.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Sep. 7th, 2026 11:20 amPutin merely ordered a war against Ukraine. Russians could have stayed home. Russians could have kicked Putin out. But they went on a killing spree. Putin's death or execution won't change anything. Russia is a maniac in its own right. Only its collapse will save the world.
#RussiaIsAWarCriminal
https://mstdn.party/@aliyn_raven
#RussiaIsAWarCriminal
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Sep. 3rd, 2026 09:18 pmWhat other war crime must Russia commit in Ukraine or any other country for the world to understand: Russia wants to turn the entire world into impoverished slaves and kill everyone who does not agree to this; therefore, saving Russia from collapse is suicide.
#RussiaIsAWarCriminal
https://mstdn.party/@aliyn_raven
#RussiaIsAWarCriminal
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Aug. 30th, 2026 12:09 pmCapitalists need people as buyers of their goods and services. Socialists and communists don't need people for anything. That's why capitalism provides people with earnings, benefits, pleasure, and entertainment. Socialism and communism mean poverty, concentration camps, and war.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Aug. 27th, 2026 10:33 pmFor some reason, all those who like to shout about the declining birth rate instantly fall silent when asked about the rise in youth unemployment and housing prices.
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
(no subject)
Aug. 27th, 2026 10:44 amTrump hates Europe and wants to destroy it. Putin hates Europe and wants to destroy it. The Russians hate Europe and want to destroy it. Where does the idea come from that CIA Director John Ratcliffe went to Moscow to persuade Putin and the Russians to make peace?
https://mstdn.party/@aliyn_raven
https://mstdn.party/@aliyn_raven
Пригоди Ріани (4)
Aug. 19th, 2026 09:54 pmКороткі замальовки з життя різних людей через погляд іронічної пані.
Історія-4. Равлик, нейромережі та що лишень заманеться
— Дядечку Кевіне, — сказала Ріана благородному дідусеві, який сидів за прилавком, — міз Данвер принесе віяло та торбинку біля трьох пополудні. Якщо візьмете, то одразу ж зробіть фото та надішліть мені в месенджер.
Ця людина не була її родичем. Вони познайомилися, коли Ріана купила крамницю. Але так склалося, що Ріана називала його "дядечко", він казав їй "Рі".
Світ змінювався, і навіть такий консервативний і заснований на особистих зустрічах бізнес, як торгівля старовиною, перейшов у мережу. А Кевіну Вілсону було важко освоювати всі ці новомодні речі. Та їздити по всіх кінцях світу, вишукуючи товари на блошиних ринках та гаражних розпродажах. Вілсон продав крамницю та оселився у курортному селі на південному морському узбережжі. Але незабаром стало нудно. А нова господиня його крамниці шукала помічника, який може не лише забалакати відвідувача до покупки, а й робити оцінку краму. Вілсон влаштувався до Ріані на пів ставки: він працював, коли вона була у поїздках. Це було залишало достатньо часу для відпочинку та дозволяло почуватися важливим фахівцем, а не спорохніливим і нікому не потрібним старим.
Вілсон працював по-старому, через особисте спілкування з покупцями та продавцями, а всі мережеві справи робила Ріана. Вдалий поділ праці. І Вілсону сподобався новий дизайн торгового залу, який зробила Ріана: дуже якісна стилізація під книги Дікенса — саме книги, а не реальну вікторіанську епоху. Меблі, що імітують ці роки, і невеликі, спеціально зроблена та точно розрахована зношеність, потертість, яка створювала відчуття домашнього затишку. Сучасним був лише барний стілець за прилавком, і відвідувачі його не бачили. А касовий апарат ховався у справжній вікторіанській скриньці. Навіть лампочки повністю імітували газове освітлення. Зрозуміло, було сучасне яскраве безтіньове підсвічування, але воно вмикалося на кілька хвилин, якщо покупець хотів розглянути якийсь товар. А в основному це була ідеальна, дуже реалістична декорація, яка занурювала відвідувача в один із найвідоміших у світі всесвітів. І це виявилося дуже хитрим та ефектним комерційним ходом, бо в антикварних крамницях купують не речі, а мрії.
Навіть візуалізація сайту була візитом у казку.
І ця казка дозволила крамнице не просто пережити ковідні локдауни та не розоритися, а й отримати прибуток.
Однак світ продовжував змінюватися швидко та незворотно. Вілсон боявся втратити роботу. Справа була зовсім не в грошах. Вілсон досить забезпечений, щоб дозволити собі комфортне життя в курортному районі, хатну працівницю та доглядальницю. Але бути популярним консультантом-антикваром чи грати в бридж зі старими пердунами – це зовсім різні речі. Вілсон не хотів бути старим. Вік не має значення. Все вирішує те, чим ви займаєтесь. Але стрімке оновлення світу знову викидало Вілсона на узбіччя, забирало життя, перетворювало на нікчемну руїну, на сміття.
— Рі, ти недурна дівчинка, — сказав він. — Тебе не лякає штучний інтелект? Всі ці нейромережі...
— Вони корисні. А про те, що ШІ, НМ і таке інше захоплять світ або знищать людство, говорять лише ідіоти з освітнім рівнем равлика.
— Чому ти вирішила, що людству нічого не загрожує? — зацікавився Вілсон.
— Людству багато чого загрожує, але ШІ та НМ до цього списку не входять. Штучний інтелект, нейромережі та всі інші штуки з цієї галузі не мають потреби в їжі та сексі. Вони можуть померти. А отже, у них немає інстинкту внутрішньовидової та міжвидової конкуренції за ресурси виживання. Тому всі ці вундерштучки за своїм бажанням не ворухнуть жодним бітом. І якщо ви почуєте, що десь штучний інтелект, нейромережа чи суперкомп'ютер почали знищувати людство, то ними керує група Homo Sapiens'ів.
— Нехай так... — хитнув головою Вілсон. — Але як із роботою? Скільки людей опиниться на допомозі? Не всі можуть бути програмістами. І де брати кошти на допомогу?
— Боюся, безліч сфер очікує на дефіцит кадрів, — усміхнулася Ріана. — Операторів нейромереж завжди буде мало. І там не треба бути програмістом. Достатньо формулювати завдання. Але це потрібно й для повсякденного життя.
— Подивися, — Вілсон розгорнув до неї ноутбук. — Цей рекламний ролик за десять хвилин зробила нейромережа за наказом однієї людини. Сто працівників рекламної агенції втратили роботу.
Ріана переглянула відео.
— Малюнок виглядає гарненько, але сам ролик провальний. Це підходить для 1980-х, а зараз жахливо. Двадцять вісім секунд — надто довго, теперішні люди думають набагато швидше. Глядачам стане нудно та вони перемкнуть канал. Повтори епізодів — це дратує і змушує ненавидіти рекламований продукт. І, нарешті, як ви збираєтесь спонукати людей взагалі помітити цей ролик? Людина отримує за день — не за добу, за день, це шістнадцять-вісімнадцять годин неспання — три тисячі рекламних звернень. Але людина помічає лише три із них. Інакше кажучи, за тиждень до адресата доходить двадцять одне звернення із багатьох тисяч. І з них лише одне викликає інтерес. Зверніть увагу — не рішення про купівлю товару чи послуги, а лише швидкоплинний інтерес до звернення.
Вілсон розгорнув ноутбук до себе. Дивитись новини він вважав за краще в інтернеті — настільки Вілсон умів ним користуватися. І навіть перевіряти новини на правдивість не забував. Але виявилося, що цього замало, щоб не бути ошуканим.
— Рі, ти обрала антикварну крамницю, бо тут простіше з рекламою? Любителі старовини — маленький світ, де легко заявити про себе.
— І тут подорожі входять до виробничих витрат і не оподатковуються. Ви можете літати в Японію або Сейшели стільки разів, скільки захочете.
— Це правда, — усміхнувся Вілсон. — У твоєму віці я більше був у поїздках, аніж у крамниці. За прилавком сидів черговий магістр історії мистецтв чи антропології.
Він задумливо кинув погляд на екран ноутбука.
— Рі, що ти робиш із нейромережами?
— Дизайн для сайту. Відстежую моду на вінтаж та антикваріат через відкриті записи у соцмережах. Шукаю спільноти та групи, де буде доречно побалакати про старі речі. Рекламу не бачать, а легка балаканина має невеликий шанс. Роблю маленькі розважальні есе про товари в крамниці для своїх облікових записів.
— Це правда, що штучний інтелект може писати не лише маленькі есеї, а й великі романи?
— Так. — Ріана посміхнулася. — І якість не гірша, ніж у дев'яноста відсотків макулатури всіх жанрів, якою набиті книгарні. Різниця в тому, дядечко Кевін, що в романі від нейромережі ви отримуєте тільки те, що хочете. Треба лише перерахувати свої симпатії, антипатії та вказати реальну книгу як стилістичний приклад. І буде у вас порнографічний детективний бойовик у піднесеній лексиці Іммануїла Канта.
Вілсон засміявся. А Ріана додала:
— Мені таке не подобається, але це можна зробити. У соцмережах вихвалялися фрагментами таких робіт. І це ще не межа. Ви можете комбінувати що завгодно з чим завгодно. Проблеми починаються, коли ви хочете поділитися своїми фантазіями зі світом та бути почутим хоч кимось. Три тисячі звернень на день — це не лише реклами стосується.
— Але побачити свої смутні фантазії в готовому до вживання вигляді, насолодитися їх поглинанням — це схоже на диво. Я хочу зробити собі повнометражний фільм. Або хоча б серіал із коротких епізодів. Адже, якщо роблять рекламний ролик, можна зробити історію.
— Дядечку Кевіне, їх уже давно роблять. Це не зовсім фільми, а повнометражні мультики будь-якого візуального типу, але це саме повноцінний повнометражний твір. При цьому не дитяча розвага, а річ із серйозною дорослою проблематикою. Ви можете наказати штучному інтелекту знайти сайти та групи у соцмережах, де люди допомагають один одному формулювати правильні промти. Це набір команд для нейромережі, щоб вона зробила потрібний вам продукт. Швидше за все, вам потрібно буде робити заготівлі в декількох різних нейромережах і збирати в кінцеву форму ще в одній.
— Покажи мені, де і як починати, — рішуче мовив Вілсон. — Нехай я і притупився розумом на старість, нехай моє навчання буде дуже повільним, але якщо равлик дістався вершини Фудзі (1), то і я колись зніму фільм, який хотів побачити ще від п'ятнадцяти років.
Ріана показала основи роботи з найпростішою та найпопулярнішою нейромережею та поїхала в аеропорт. Далі закрутилася низка поїздок та пошуку товару, участь в аукціонах, клопіт з доставленням куплених речей покупцям та безліч інших справ.
І для неї громом із ясного неба стала заява від Вілсона на звільнення.
— Я створюю власну студію, — сказав він. — Вже маю команду та великий проєкт. Усе це потребує чимало часу та якісної техніки, яку я не можу тримати у твоєї крамниці. Я відпрацюю місяць згідно із законом і допоможу тобі знайти нового помічника. У мене досі багато зв'язків в університетських колах. Але в мене починається нове життя, і я хочу цілком присвятити себе йому.
— Дядечку Кевіне, пообіцяйте, що я стану першим глядачем вашого фільму, — усміхнулася Ріана. Нехай на неї найближчими днями чекало клопоту більше ніж зазвичай, але втілення мрії близької людини і його відродження цього варте, чи не так?
————
Вілсон натякає на одного з найбільших японських поетів Кобаясі Ісса (15 червня 1763 - 5 січня 1828) та його хайку "Равлик". Цей вірш набув широкої популярності у всьому світі, існує безліч перекладів майже усіма мовами. Найвідоміший переклад українською зробив І. Бондаренко:
Нумо, равлику!
Потихесеньку
Підіймайся на Фудзіяму!
Всі історії тут https://archiveofourown.org/works/90511406
Історія-4. Равлик, нейромережі та що лишень заманеться
— Дядечку Кевіне, — сказала Ріана благородному дідусеві, який сидів за прилавком, — міз Данвер принесе віяло та торбинку біля трьох пополудні. Якщо візьмете, то одразу ж зробіть фото та надішліть мені в месенджер.
Ця людина не була її родичем. Вони познайомилися, коли Ріана купила крамницю. Але так склалося, що Ріана називала його "дядечко", він казав їй "Рі".
Світ змінювався, і навіть такий консервативний і заснований на особистих зустрічах бізнес, як торгівля старовиною, перейшов у мережу. А Кевіну Вілсону було важко освоювати всі ці новомодні речі. Та їздити по всіх кінцях світу, вишукуючи товари на блошиних ринках та гаражних розпродажах. Вілсон продав крамницю та оселився у курортному селі на південному морському узбережжі. Але незабаром стало нудно. А нова господиня його крамниці шукала помічника, який може не лише забалакати відвідувача до покупки, а й робити оцінку краму. Вілсон влаштувався до Ріані на пів ставки: він працював, коли вона була у поїздках. Це було залишало достатньо часу для відпочинку та дозволяло почуватися важливим фахівцем, а не спорохніливим і нікому не потрібним старим.
Вілсон працював по-старому, через особисте спілкування з покупцями та продавцями, а всі мережеві справи робила Ріана. Вдалий поділ праці. І Вілсону сподобався новий дизайн торгового залу, який зробила Ріана: дуже якісна стилізація під книги Дікенса — саме книги, а не реальну вікторіанську епоху. Меблі, що імітують ці роки, і невеликі, спеціально зроблена та точно розрахована зношеність, потертість, яка створювала відчуття домашнього затишку. Сучасним був лише барний стілець за прилавком, і відвідувачі його не бачили. А касовий апарат ховався у справжній вікторіанській скриньці. Навіть лампочки повністю імітували газове освітлення. Зрозуміло, було сучасне яскраве безтіньове підсвічування, але воно вмикалося на кілька хвилин, якщо покупець хотів розглянути якийсь товар. А в основному це була ідеальна, дуже реалістична декорація, яка занурювала відвідувача в один із найвідоміших у світі всесвітів. І це виявилося дуже хитрим та ефектним комерційним ходом, бо в антикварних крамницях купують не речі, а мрії.
Навіть візуалізація сайту була візитом у казку.
І ця казка дозволила крамнице не просто пережити ковідні локдауни та не розоритися, а й отримати прибуток.
Однак світ продовжував змінюватися швидко та незворотно. Вілсон боявся втратити роботу. Справа була зовсім не в грошах. Вілсон досить забезпечений, щоб дозволити собі комфортне життя в курортному районі, хатну працівницю та доглядальницю. Але бути популярним консультантом-антикваром чи грати в бридж зі старими пердунами – це зовсім різні речі. Вілсон не хотів бути старим. Вік не має значення. Все вирішує те, чим ви займаєтесь. Але стрімке оновлення світу знову викидало Вілсона на узбіччя, забирало життя, перетворювало на нікчемну руїну, на сміття.
— Рі, ти недурна дівчинка, — сказав він. — Тебе не лякає штучний інтелект? Всі ці нейромережі...
— Вони корисні. А про те, що ШІ, НМ і таке інше захоплять світ або знищать людство, говорять лише ідіоти з освітнім рівнем равлика.
— Чому ти вирішила, що людству нічого не загрожує? — зацікавився Вілсон.
— Людству багато чого загрожує, але ШІ та НМ до цього списку не входять. Штучний інтелект, нейромережі та всі інші штуки з цієї галузі не мають потреби в їжі та сексі. Вони можуть померти. А отже, у них немає інстинкту внутрішньовидової та міжвидової конкуренції за ресурси виживання. Тому всі ці вундерштучки за своїм бажанням не ворухнуть жодним бітом. І якщо ви почуєте, що десь штучний інтелект, нейромережа чи суперкомп'ютер почали знищувати людство, то ними керує група Homo Sapiens'ів.
— Нехай так... — хитнув головою Вілсон. — Але як із роботою? Скільки людей опиниться на допомозі? Не всі можуть бути програмістами. І де брати кошти на допомогу?
— Боюся, безліч сфер очікує на дефіцит кадрів, — усміхнулася Ріана. — Операторів нейромереж завжди буде мало. І там не треба бути програмістом. Достатньо формулювати завдання. Але це потрібно й для повсякденного життя.
— Подивися, — Вілсон розгорнув до неї ноутбук. — Цей рекламний ролик за десять хвилин зробила нейромережа за наказом однієї людини. Сто працівників рекламної агенції втратили роботу.
Ріана переглянула відео.
— Малюнок виглядає гарненько, але сам ролик провальний. Це підходить для 1980-х, а зараз жахливо. Двадцять вісім секунд — надто довго, теперішні люди думають набагато швидше. Глядачам стане нудно та вони перемкнуть канал. Повтори епізодів — це дратує і змушує ненавидіти рекламований продукт. І, нарешті, як ви збираєтесь спонукати людей взагалі помітити цей ролик? Людина отримує за день — не за добу, за день, це шістнадцять-вісімнадцять годин неспання — три тисячі рекламних звернень. Але людина помічає лише три із них. Інакше кажучи, за тиждень до адресата доходить двадцять одне звернення із багатьох тисяч. І з них лише одне викликає інтерес. Зверніть увагу — не рішення про купівлю товару чи послуги, а лише швидкоплинний інтерес до звернення.
Вілсон розгорнув ноутбук до себе. Дивитись новини він вважав за краще в інтернеті — настільки Вілсон умів ним користуватися. І навіть перевіряти новини на правдивість не забував. Але виявилося, що цього замало, щоб не бути ошуканим.
— Рі, ти обрала антикварну крамницю, бо тут простіше з рекламою? Любителі старовини — маленький світ, де легко заявити про себе.
— І тут подорожі входять до виробничих витрат і не оподатковуються. Ви можете літати в Японію або Сейшели стільки разів, скільки захочете.
— Це правда, — усміхнувся Вілсон. — У твоєму віці я більше був у поїздках, аніж у крамниці. За прилавком сидів черговий магістр історії мистецтв чи антропології.
Він задумливо кинув погляд на екран ноутбука.
— Рі, що ти робиш із нейромережами?
— Дизайн для сайту. Відстежую моду на вінтаж та антикваріат через відкриті записи у соцмережах. Шукаю спільноти та групи, де буде доречно побалакати про старі речі. Рекламу не бачать, а легка балаканина має невеликий шанс. Роблю маленькі розважальні есе про товари в крамниці для своїх облікових записів.
— Це правда, що штучний інтелект може писати не лише маленькі есеї, а й великі романи?
— Так. — Ріана посміхнулася. — І якість не гірша, ніж у дев'яноста відсотків макулатури всіх жанрів, якою набиті книгарні. Різниця в тому, дядечко Кевін, що в романі від нейромережі ви отримуєте тільки те, що хочете. Треба лише перерахувати свої симпатії, антипатії та вказати реальну книгу як стилістичний приклад. І буде у вас порнографічний детективний бойовик у піднесеній лексиці Іммануїла Канта.
Вілсон засміявся. А Ріана додала:
— Мені таке не подобається, але це можна зробити. У соцмережах вихвалялися фрагментами таких робіт. І це ще не межа. Ви можете комбінувати що завгодно з чим завгодно. Проблеми починаються, коли ви хочете поділитися своїми фантазіями зі світом та бути почутим хоч кимось. Три тисячі звернень на день — це не лише реклами стосується.
— Але побачити свої смутні фантазії в готовому до вживання вигляді, насолодитися їх поглинанням — це схоже на диво. Я хочу зробити собі повнометражний фільм. Або хоча б серіал із коротких епізодів. Адже, якщо роблять рекламний ролик, можна зробити історію.
— Дядечку Кевіне, їх уже давно роблять. Це не зовсім фільми, а повнометражні мультики будь-якого візуального типу, але це саме повноцінний повнометражний твір. При цьому не дитяча розвага, а річ із серйозною дорослою проблематикою. Ви можете наказати штучному інтелекту знайти сайти та групи у соцмережах, де люди допомагають один одному формулювати правильні промти. Це набір команд для нейромережі, щоб вона зробила потрібний вам продукт. Швидше за все, вам потрібно буде робити заготівлі в декількох різних нейромережах і збирати в кінцеву форму ще в одній.
— Покажи мені, де і як починати, — рішуче мовив Вілсон. — Нехай я і притупився розумом на старість, нехай моє навчання буде дуже повільним, але якщо равлик дістався вершини Фудзі (1), то і я колись зніму фільм, який хотів побачити ще від п'ятнадцяти років.
Ріана показала основи роботи з найпростішою та найпопулярнішою нейромережею та поїхала в аеропорт. Далі закрутилася низка поїздок та пошуку товару, участь в аукціонах, клопіт з доставленням куплених речей покупцям та безліч інших справ.
І для неї громом із ясного неба стала заява від Вілсона на звільнення.
— Я створюю власну студію, — сказав він. — Вже маю команду та великий проєкт. Усе це потребує чимало часу та якісної техніки, яку я не можу тримати у твоєї крамниці. Я відпрацюю місяць згідно із законом і допоможу тобі знайти нового помічника. У мене досі багато зв'язків в університетських колах. Але в мене починається нове життя, і я хочу цілком присвятити себе йому.
— Дядечку Кевіне, пообіцяйте, що я стану першим глядачем вашого фільму, — усміхнулася Ріана. Нехай на неї найближчими днями чекало клопоту більше ніж зазвичай, але втілення мрії близької людини і його відродження цього варте, чи не так?
————
Вілсон натякає на одного з найбільших японських поетів Кобаясі Ісса (15 червня 1763 - 5 січня 1828) та його хайку "Равлик". Цей вірш набув широкої популярності у всьому світі, існує безліч перекладів майже усіма мовами. Найвідоміший переклад українською зробив І. Бондаренко:
Нумо, равлику!
Потихесеньку
Підіймайся на Фудзіяму!
Всі історії тут https://archiveofourown.org/works/90511406
Пригоди Ріани (3)
Aug. 19th, 2026 12:02 amКороткі замальовки з життя різних людей через погляд іронічної пані.
Коли у крамницю Ріани увійшов її екскоханець університетських часів, Ріана присвиснула.
— І навіщо ти став наркоманом? — сказала вона замість привітання.
Чоловік обурено, але більше злякано смикнувся. Він був упевнений, що має чудовий вигляд: свіжий та модний костюм, гарна стрижка. І сказав:
— Ти стала продавчинею в антикварній крамниці? Це прогрес у порівнянні з кіоском швидкоїжі, де опиняються усі філософи.
Ріана зручніше влаштувалася на високому барному стільці, що дозволяв сидіти, а не стояти за прилавком-вітриною, і сказала:
— Мимо, любий. Я господарка цієї крамниці. Так заради чого один із найкращих, якщо не найкращий фізик нашого часу виродився в обдовбанця?
— З чого ти...
Ріана перебила з усмішкою:
— Стів, я купую не лише антикваріат, а й вінтаж. Двоє з десяти тих, хто приносить товар на оцінку, наркомани, і не лише застарілі, які пропонують вкрадене у стареньких, а й початківці, які розпродують спадщину. Я не хочу сидіти у в'язниці за незаконну угоду, і швидко навчилася впізнавати наркомана зі першого погляду на людину. На твій випадок я сказала б, що ти збираєш гроші на анонімну клініку. Рішення лікуватися схвалюю, проте не можу зрозуміти, як ти, вчений і геній, заліз на голку.
— Це не голка, — швидко сказав Стів. — Я хотів перестати бути генієм, але не перетворитися на тварину. Це сироп від кашлю. Повна лікерна чарка, запити такою ж кількістю бренді. І на весь день отримуєш стан легкої загальмованості. Твій мозок вже не вирішує завдання з дослідження квантової механіки, але ще не плутає двері з вікном.
— Сироп від кашлю? — Не повірила Ріана.
— У ньому є психотропні речовини. Вони присипляють центр кашлю у мозку, якщо кашель сухий. У половині випадків немає мокротиння, яке треба видаляти, і кашель лише травмує горло. Тоді його треба вимкнути через мозок. Доза психотропу настільки мала, що нешкідлива навіть для немовляти, а сироп від кашлю продають без рецепта. Але в коробку з ліками не просто так кладуть маленьку мірну ложку та записку з вимогою суворо дотримуватися дозування. І понад цим такі ліки заборонено поєднувати з етанолом.
— Ну й навіщо тобі це?
— Я хотів бути щасливим, — сказав Стів. — Генії нікому не потрібні. А дурень усім подобається.
— Неправда! — обурилася Ріана. — Я закохалася в тебе лише через твій розум.
— І за місяць втекла.
— Я втекла від твоїх життєвих планів, а не від розуму чи твоєї одержимості наукою. Перспектива стати домогосподаркою з дюжиною дітлахів не для мене.
— А я знайшов дівчину, котра хоче бути домогосподаркою! — вигукнув Стів. — І хоче багато дітей. При цьому вона не релігійна фанатичка, а нормальна людина, має вільні сучасні погляди на життя, спокійне ставлення до тих, хто хоче жити інакше. Вона хоче велику сім'ю собі, а чи не прагне примусити до цього всіх інших. З сексом у неї теж все гаразд. Жодного марення про те, щоб зберігати себе до шлюбу. Вона каже, що якщо хочеш багато дітей, треба знайти того, з ким їх приємно робити, та йти до вівтаря лише після чудових оргазмів.
— І ти від радості, що зустрів жінку своєї мрії, почав закидати у себе усяку погань? — спитала Ріана.
Стів упав у крісло для відвідувачів, сховав обличчя у долонях.
— Вона неймовірна дурепа. Це ніби з тобою заговорила сковорідка. Але мій бог, вона така весела та щаслива! У ній завжди сяє те життя, якого в мене не було ніколи. Це новий, казковий, райський світ. Однак, щоб увійти туди, щоб бути з нею, я маю стати таким, як вона. Безмозким. Я прийняв сироп, звільнився з дослідницького центру та працюю оператором на автозаправці. І в мене одразу все налагодилося з особистим життям.
— Навіщо стільки зайвих складнощів? — здивувалася Ріана.
— Тому, що я не можу з нею постійно мовчати! Я маю слухати, що каже вона, відповідати їй. Мені треба дивитися з нею усі ці дегенеративні телешоу. Сміятися жартами її тупих друзів. Боже... Вони нестерпні! Але коли я під сиропом, все це стає чудовим. Мені весело, у мене повно прекрасних і добросердих друзів, я люблю найкращу дівчину у світі, і вона згодна бути моєю дружиною. В мене буде сім'я. Я не знехтуваний усіма одинаком. І не радий мені знайти розумну дружину! Жодна розумна жінка не захоче більше одного, максимум двох дітей! І половина розумних жінок взагалі чайлдфрі. А я хочу, щоб дітей був повний будинок!
— Щодо зв'язку дурниці з багатодітністю теза сумнівна, — сказала Ріана. — Якщо подивитися на багатодітних жінок, серед них будуть і професори, і бізнес-персони вищої ланки, успішні політики. Але мені цікаво, чому ти свою наречену вважаєш дурепою? Я бачу лише мудрі міркування та вчинки.
— Вона практична, — сказав Стів і випростався у кріслі. — Але не розумна.
— І це каже наркоман, який настільки захаращував своє життя, що не бачить у ньому двері.
— Двері? — Не зрозумів Стів.
— Наше життя — це будинок, де дуже багато кімнат. І якщо хочеш жити щасливо, потрібно розкладати все, з чого складається життя, по різних кімнатах, а не звалювати все в одну так, що не залишається місця навіть тобі самому.
— А без метафор можна? — розлютився Стів. — Філософи здатні говорити зрозуміло?
— Тягти роботу додому вкрай неввічливо по відношенню і до будинку, і до роботи. І всі психологи кажуть, що для найкращого функціонування мозку необхідно працювати не більше восьми годин на добу, а решта часу спати, ходити в спортзал і розслаблятися максимально дурними, що відключають розум шоу та розмовами.
— Психологія — це шахрайство, а чи не наука! — Закипів Стів.
— Так, це шахрайство. Але коли шахрай каже, що ромашковий чай і малиновий джем вилікють тебе від застуди, він чи вона не бреше.
Стів хотів щось сказати, але Ріана перебила:
— Ти перевірявся на генетику? Твоя любителька гіперплодячки хоче здорових дітей. А кого зробиш їй ти?
Стів відсахнувся. А Ріана сказала:
— Із сиропом щось пішло не так. Печінка болить? Чи з'явилася кров у сечі?
— Нестача дози. Сироп перестав діяти. Я спробував збільшити порцію, але все закінчилося блюванням. Я сказав Джіні, що їду на два дні, і вирішив обійтися без сиропу, щоб відвикнути та почати спочатку... Але почався синдром скасування. І я купив у пушера на вулиці. Я не приймав це. Точніше, прийняв зовсім мало, аби припинити все. І знайшов клініку. Але Джіні... Якщо лікування буде довше двох тижнів, вона дізнається, здогадається... І покине мене. Вона ненавидить пияків і наркош!
— Ти кохаєш її? — запитала Ріана. — Чи вона тобі зручна побутова техніка з додатковою опцією інкубатора?
— Ти кохала мене. Але покинула миттєво.
— Кількість кохань у житті нескінченно величезна. І тому замінити одне кохання на інше можна легко, швидко та безкоштовно. Але життя лише одне. І якщо воно зіпсоване, то відновлення буде довгим, важким і дорогим.
— У морі завжди багато риби, га? — зло сказав Стів.
— То ти кохаєш Джіні чи тобі краще спіймати інше кохання?
— Я не знаю, — зітхнув він. — З нею я вперше щасливий. Але без сиропу я не можу витримати навіть мить з нею.
— А як тобі з сиропом без неї?
— Ні!
Ріана хитнула головою.
— Тоді попроси її допомогти із розподілом речей по кімнатах. Вона напевно добре з цим справляється. А ще Джіні чудово подбає про прибутковість твоїх патентів. Щоб витягувати з твоїх геніальних відкриттів гроші, не треба розуміти в науці, достатньо бути гарною господаркою. А діти, якщо ти не забув, дуже дороге задоволення.
— Що?! — смикнувся Стів. — Я не можу сказати їй правду!
— Я розумію, що у технарів дуже мізерний словниковий запас, але розуміти різницю між правдою та істиною вас навчають із перших днів першого курсу.
— Ти про що?
— Правда: Ти був у депресії, боявся йти до лікаря, а коли познайомився з Джіні, то від страху втратити її почав нервувати ще більше та сам почав приймати легальне безрецептурне заспокійливе, постійно збільшував дозу ліків, доки не почалися проблеми. Правда: Ти хочеш лікуватися, хочеш бути з нею, хочеш упорядкувати своє заплутане життя. Правда: ризик, що тобі тепер не можна зачинати дітей, але ти не проти взяти названих.
Стів знову смикнувся, але Ріана випередила:
— Якщо ти справді хочеш багатодітну родину та не прагнеш вбити зайвими пологами дружину, то без названців не обійтись. То ти хочеш велику родину?
Стів подумав і сказав:
— Я не хочу, щоб вона страждала. Не хочу її болю. Нехай навіть усі діти будуть названими.
— Гаразд, — хитнула головою Ріана, — тоді продовжимо. Наступна правда: Твої діти та онуки, хоч рідні, хоч названі, можуть виявитися геніями, і лише інший геній може навчити їх щасливо жити з цим. Правда: Спершу треба самому навчитися проживати життя, а не спускати його в унітаз. — Ріана з іронією подивилася на Стіва: — І в чому все це суперечить істині, що ти тільки сам застрибнув у лайно та хотів вилізти з нього на чужій спині, не докладаючи власних зусиль?
— Ненавиджу тебе, — буркнув Стів.
— А мені начхати. Ти своє хабоття продаєш чи лікуєш наркозалежність за безкоштовною державною програмою?
— Я не знаю.
— Біда твоєї Джіні, — сказала Ріана, — що вона добра та безкорислива. Маніпулятивні скнари, маючи освітній та інтелектуальний рівень амеби, використовують геніїв як джерело грошей і перепустку на світські вечірки, залишають при розлученні з голим задом, але генії з ними щасливі.
— Які гроші в науці? — обурився Стів. — Нас фінансують за залишковим принципом.
— Якщо ти не можеш отримувати прибуток із наукових відкриттів, це не означає, що не можуть інші. Менеджмент — це вид діяльності, що найдуже відрізняється від фізики. Якщо ти не забув, я вступила на факультет філософії лише тому, що на економіку та тим паче на бізнесову школу не було грошей. А філософія обійшлася мені в жменю мідяків. Тільки ось вивчала я філософію ринку. Не одна я така хитра була, але викладачі, які любили повітати у філософських емпіреях, хотіли сидіти на відносно пристойній платні та до смерті боялися закриття філософського відділення через відсутність студентів, і тому вдавали, що все так і було задумано. Але бути гарною торгівкою можна навіть не маючи А-Левел школи.
Стів пробурмотів щось, схоже на лайку. Ріана засміялася.
— Прийшов час прибирання. Приходь, коли закінчиш. Я допоможу вибрати весільний подарунок для нареченої.
Стів кинув у неї гнівний погляд і вискочив на вулицю. Ріана пирхнула та відкрила серіал на ноутбуці.
Всі глави тут https://archiveofourown.org/works/90511406
Коли у крамницю Ріани увійшов її екскоханець університетських часів, Ріана присвиснула.
— І навіщо ти став наркоманом? — сказала вона замість привітання.
Чоловік обурено, але більше злякано смикнувся. Він був упевнений, що має чудовий вигляд: свіжий та модний костюм, гарна стрижка. І сказав:
— Ти стала продавчинею в антикварній крамниці? Це прогрес у порівнянні з кіоском швидкоїжі, де опиняються усі філософи.
Ріана зручніше влаштувалася на високому барному стільці, що дозволяв сидіти, а не стояти за прилавком-вітриною, і сказала:
— Мимо, любий. Я господарка цієї крамниці. Так заради чого один із найкращих, якщо не найкращий фізик нашого часу виродився в обдовбанця?
— З чого ти...
Ріана перебила з усмішкою:
— Стів, я купую не лише антикваріат, а й вінтаж. Двоє з десяти тих, хто приносить товар на оцінку, наркомани, і не лише застарілі, які пропонують вкрадене у стареньких, а й початківці, які розпродують спадщину. Я не хочу сидіти у в'язниці за незаконну угоду, і швидко навчилася впізнавати наркомана зі першого погляду на людину. На твій випадок я сказала б, що ти збираєш гроші на анонімну клініку. Рішення лікуватися схвалюю, проте не можу зрозуміти, як ти, вчений і геній, заліз на голку.
— Це не голка, — швидко сказав Стів. — Я хотів перестати бути генієм, але не перетворитися на тварину. Це сироп від кашлю. Повна лікерна чарка, запити такою ж кількістю бренді. І на весь день отримуєш стан легкої загальмованості. Твій мозок вже не вирішує завдання з дослідження квантової механіки, але ще не плутає двері з вікном.
— Сироп від кашлю? — Не повірила Ріана.
— У ньому є психотропні речовини. Вони присипляють центр кашлю у мозку, якщо кашель сухий. У половині випадків немає мокротиння, яке треба видаляти, і кашель лише травмує горло. Тоді його треба вимкнути через мозок. Доза психотропу настільки мала, що нешкідлива навіть для немовляти, а сироп від кашлю продають без рецепта. Але в коробку з ліками не просто так кладуть маленьку мірну ложку та записку з вимогою суворо дотримуватися дозування. І понад цим такі ліки заборонено поєднувати з етанолом.
— Ну й навіщо тобі це?
— Я хотів бути щасливим, — сказав Стів. — Генії нікому не потрібні. А дурень усім подобається.
— Неправда! — обурилася Ріана. — Я закохалася в тебе лише через твій розум.
— І за місяць втекла.
— Я втекла від твоїх життєвих планів, а не від розуму чи твоєї одержимості наукою. Перспектива стати домогосподаркою з дюжиною дітлахів не для мене.
— А я знайшов дівчину, котра хоче бути домогосподаркою! — вигукнув Стів. — І хоче багато дітей. При цьому вона не релігійна фанатичка, а нормальна людина, має вільні сучасні погляди на життя, спокійне ставлення до тих, хто хоче жити інакше. Вона хоче велику сім'ю собі, а чи не прагне примусити до цього всіх інших. З сексом у неї теж все гаразд. Жодного марення про те, щоб зберігати себе до шлюбу. Вона каже, що якщо хочеш багато дітей, треба знайти того, з ким їх приємно робити, та йти до вівтаря лише після чудових оргазмів.
— І ти від радості, що зустрів жінку своєї мрії, почав закидати у себе усяку погань? — спитала Ріана.
Стів упав у крісло для відвідувачів, сховав обличчя у долонях.
— Вона неймовірна дурепа. Це ніби з тобою заговорила сковорідка. Але мій бог, вона така весела та щаслива! У ній завжди сяє те життя, якого в мене не було ніколи. Це новий, казковий, райський світ. Однак, щоб увійти туди, щоб бути з нею, я маю стати таким, як вона. Безмозким. Я прийняв сироп, звільнився з дослідницького центру та працюю оператором на автозаправці. І в мене одразу все налагодилося з особистим життям.
— Навіщо стільки зайвих складнощів? — здивувалася Ріана.
— Тому, що я не можу з нею постійно мовчати! Я маю слухати, що каже вона, відповідати їй. Мені треба дивитися з нею усі ці дегенеративні телешоу. Сміятися жартами її тупих друзів. Боже... Вони нестерпні! Але коли я під сиропом, все це стає чудовим. Мені весело, у мене повно прекрасних і добросердих друзів, я люблю найкращу дівчину у світі, і вона згодна бути моєю дружиною. В мене буде сім'я. Я не знехтуваний усіма одинаком. І не радий мені знайти розумну дружину! Жодна розумна жінка не захоче більше одного, максимум двох дітей! І половина розумних жінок взагалі чайлдфрі. А я хочу, щоб дітей був повний будинок!
— Щодо зв'язку дурниці з багатодітністю теза сумнівна, — сказала Ріана. — Якщо подивитися на багатодітних жінок, серед них будуть і професори, і бізнес-персони вищої ланки, успішні політики. Але мені цікаво, чому ти свою наречену вважаєш дурепою? Я бачу лише мудрі міркування та вчинки.
— Вона практична, — сказав Стів і випростався у кріслі. — Але не розумна.
— І це каже наркоман, який настільки захаращував своє життя, що не бачить у ньому двері.
— Двері? — Не зрозумів Стів.
— Наше життя — це будинок, де дуже багато кімнат. І якщо хочеш жити щасливо, потрібно розкладати все, з чого складається життя, по різних кімнатах, а не звалювати все в одну так, що не залишається місця навіть тобі самому.
— А без метафор можна? — розлютився Стів. — Філософи здатні говорити зрозуміло?
— Тягти роботу додому вкрай неввічливо по відношенню і до будинку, і до роботи. І всі психологи кажуть, що для найкращого функціонування мозку необхідно працювати не більше восьми годин на добу, а решта часу спати, ходити в спортзал і розслаблятися максимально дурними, що відключають розум шоу та розмовами.
— Психологія — це шахрайство, а чи не наука! — Закипів Стів.
— Так, це шахрайство. Але коли шахрай каже, що ромашковий чай і малиновий джем вилікють тебе від застуди, він чи вона не бреше.
Стів хотів щось сказати, але Ріана перебила:
— Ти перевірявся на генетику? Твоя любителька гіперплодячки хоче здорових дітей. А кого зробиш їй ти?
Стів відсахнувся. А Ріана сказала:
— Із сиропом щось пішло не так. Печінка болить? Чи з'явилася кров у сечі?
— Нестача дози. Сироп перестав діяти. Я спробував збільшити порцію, але все закінчилося блюванням. Я сказав Джіні, що їду на два дні, і вирішив обійтися без сиропу, щоб відвикнути та почати спочатку... Але почався синдром скасування. І я купив у пушера на вулиці. Я не приймав це. Точніше, прийняв зовсім мало, аби припинити все. І знайшов клініку. Але Джіні... Якщо лікування буде довше двох тижнів, вона дізнається, здогадається... І покине мене. Вона ненавидить пияків і наркош!
— Ти кохаєш її? — запитала Ріана. — Чи вона тобі зручна побутова техніка з додатковою опцією інкубатора?
— Ти кохала мене. Але покинула миттєво.
— Кількість кохань у житті нескінченно величезна. І тому замінити одне кохання на інше можна легко, швидко та безкоштовно. Але життя лише одне. І якщо воно зіпсоване, то відновлення буде довгим, важким і дорогим.
— У морі завжди багато риби, га? — зло сказав Стів.
— То ти кохаєш Джіні чи тобі краще спіймати інше кохання?
— Я не знаю, — зітхнув він. — З нею я вперше щасливий. Але без сиропу я не можу витримати навіть мить з нею.
— А як тобі з сиропом без неї?
— Ні!
Ріана хитнула головою.
— Тоді попроси її допомогти із розподілом речей по кімнатах. Вона напевно добре з цим справляється. А ще Джіні чудово подбає про прибутковість твоїх патентів. Щоб витягувати з твоїх геніальних відкриттів гроші, не треба розуміти в науці, достатньо бути гарною господаркою. А діти, якщо ти не забув, дуже дороге задоволення.
— Що?! — смикнувся Стів. — Я не можу сказати їй правду!
— Я розумію, що у технарів дуже мізерний словниковий запас, але розуміти різницю між правдою та істиною вас навчають із перших днів першого курсу.
— Ти про що?
— Правда: Ти був у депресії, боявся йти до лікаря, а коли познайомився з Джіні, то від страху втратити її почав нервувати ще більше та сам почав приймати легальне безрецептурне заспокійливе, постійно збільшував дозу ліків, доки не почалися проблеми. Правда: Ти хочеш лікуватися, хочеш бути з нею, хочеш упорядкувати своє заплутане життя. Правда: ризик, що тобі тепер не можна зачинати дітей, але ти не проти взяти названих.
Стів знову смикнувся, але Ріана випередила:
— Якщо ти справді хочеш багатодітну родину та не прагнеш вбити зайвими пологами дружину, то без названців не обійтись. То ти хочеш велику родину?
Стів подумав і сказав:
— Я не хочу, щоб вона страждала. Не хочу її болю. Нехай навіть усі діти будуть названими.
— Гаразд, — хитнула головою Ріана, — тоді продовжимо. Наступна правда: Твої діти та онуки, хоч рідні, хоч названі, можуть виявитися геніями, і лише інший геній може навчити їх щасливо жити з цим. Правда: Спершу треба самому навчитися проживати життя, а не спускати його в унітаз. — Ріана з іронією подивилася на Стіва: — І в чому все це суперечить істині, що ти тільки сам застрибнув у лайно та хотів вилізти з нього на чужій спині, не докладаючи власних зусиль?
— Ненавиджу тебе, — буркнув Стів.
— А мені начхати. Ти своє хабоття продаєш чи лікуєш наркозалежність за безкоштовною державною програмою?
— Я не знаю.
— Біда твоєї Джіні, — сказала Ріана, — що вона добра та безкорислива. Маніпулятивні скнари, маючи освітній та інтелектуальний рівень амеби, використовують геніїв як джерело грошей і перепустку на світські вечірки, залишають при розлученні з голим задом, але генії з ними щасливі.
— Які гроші в науці? — обурився Стів. — Нас фінансують за залишковим принципом.
— Якщо ти не можеш отримувати прибуток із наукових відкриттів, це не означає, що не можуть інші. Менеджмент — це вид діяльності, що найдуже відрізняється від фізики. Якщо ти не забув, я вступила на факультет філософії лише тому, що на економіку та тим паче на бізнесову школу не було грошей. А філософія обійшлася мені в жменю мідяків. Тільки ось вивчала я філософію ринку. Не одна я така хитра була, але викладачі, які любили повітати у філософських емпіреях, хотіли сидіти на відносно пристойній платні та до смерті боялися закриття філософського відділення через відсутність студентів, і тому вдавали, що все так і було задумано. Але бути гарною торгівкою можна навіть не маючи А-Левел школи.
Стів пробурмотів щось, схоже на лайку. Ріана засміялася.
— Прийшов час прибирання. Приходь, коли закінчиш. Я допоможу вибрати весільний подарунок для нареченої.
Стів кинув у неї гнівний погляд і вискочив на вулицю. Ріана пирхнула та відкрила серіал на ноутбуці.
Всі глави тут https://archiveofourown.org/works/90511406
Пригоди Ріани (2)
Aug. 16th, 2026 11:21 pmКороткі замальовки з життя різних людей через погляд іронічної пані.
Історія-2. Уявний міст до реальної радості
— Коли я була юною та чарівною дівчиною, яка замість лову чоловіка займалася пошуком сучасних міських міфів, то я говорила всім, хто дорікав мені в нерозумності, що в старості буду безперешкодно дивитимуся телесеріали, телефоном пліткуватиму про акторів з іншими старенькими та наказувати доглядальниці в пансіоні для людей похилого віку принести мені сік. І після себе я залишу цьому світу заповіт для притулку для тварин. І додавала, що доглядальниця та пансіон будуть зацікавлені в моєму хорошому настрої та тим більше довгому житті значно більше за будь-яких дітей і онуків, тому що отримують мої гроші тільки поки я жива, а не за заповітом.
Літня пані весело засміялася.
— Зараз я граю у відеоігри, і це набагато цікавіше за телесеріали. Я спілкуюся на форумах гравців, де не має значення вік, тому мені завжди двадцять один. — Літня дама усміхнулася лукаво, показуючи, що вона чудово обізнана про рейтинг фан-фікшну та може бути гідом серед чималої кількості соковитих робіт. — І квартира з ШІ, обладнана спеціально для людей похилого віку та інвалідів, значно краща за доглядальницю. І ніхто не зазіхає на мій час та увагу. Я роблю лише те, що хочу.
Ріана розсміялася у відповідь.
— Ви зробили собі чудове життя, міз Крайн.
Вони сиділи в невеликій затишній вітальні, за вікном якої відкривався гарний краєвид міста. Комусь урбаністичні пейзажі не подобаються, але Ріана думала, що вони заряджають енергією. Бабуся Крайн явно мала ті самі смаки. Ріана усміхнулася і сказала:
— Ваше життя ідеальне не тому, що воно краще за інших, а тому, що для вас все це найкраще підходить.
— Саме так. Я розумію, що хтось щасливий із дюжиною онуків та гросом правнуків, але це їхній вибір. А я насолоджуюся моїм рішенням.
— І ви це заслужили, міз Крайн. Я розумію, як у ті роки було важко зберегти своє справжнє Я, не зламати себе на догоду натовпу.
— Це було нелегко. І часом мені було дуже лячно.
— На жаль, досі дуже лячно, — сказала Ріана. — Світ став трохи розумнішим і різноманітнішим, але лише зовсім небагато. Він досі ненавидить все і всіх, хто не вписується в давно застарілий шаблон. На жаль, життя не соцмережа, там неможливо забанити мерзенних людей.
— А ви подумки робіть стіну між собою і неприємними людьми. Високу, товсту, через яку нічого не чутно та не видно, — порадила Крайн.
— Не допомагає, якщо з мерзенними людьми треба вести справи. А в нецифровому житті це трапляється часто.
— Тоді уявляйте себе шпигуном типу Джеймса Бонда. Або супергероїнею на кшталт Лари Крофт. Вам треба врятувати друзів із табору ворога.
— Що?! — здивувалася Ріана.
Крайн усміхнулася.
— Уявні друзі бувають лише у маленьких дітей, а для дорослих це вважається безглуздістю. Але дитинство — найжахливіша частина життя, сповнена несвободи, несправедливості та безсилля. Навколо величезний цікавий світ, але дорослі не дають їм користуватися, змушують робити всякі похмурі речі, їсти несмачну їжу. Коли ми виростаємо, то розуміємо, що батьки та вчителі нерідко мали рацію, проте з боку дитинства ми виживали у таборі ворогів. І уявні друзі допомагали нам не збожеволіти.
— Здається, я починаю розуміти, — задумливо промовила Ріана. — Це трохи схоже на те, як людям, котрі пережили втрату близького, радять побути волонтером у притулку для інвалідів. Коли займаєшся проблемами інших, ніколи думати про свої страждання.
— А ще всі солдати кажуть, що сміливості більше, коли б'єшся не лише за себе, а й за друга. — Крайн усміхнулася. — Навіть якщо ваші друзі уявні, це не значить, що вони не справжні. Скільки думок та почуттів ми віддаємо героям фільмів, книг та відеоігор?
— Це все милиці, — сказала Ріана. — Але ж з ними можна йти. Це краще, ніж сидіти та чекати, коли гидота зникне.
— І останній бонус: уявні друзі допомагають швидше та легше розривати токсичні зв'язки у реальному світі. Ви не боїтеся самотності. І без вагань кидаєте тих друзів, подружжя та коханців, хто став неприємний або хоча б нудний. Життя надто дороге, щоб витрачати його на тих, хто створює проблеми. Але при цьому життя не безрозмірне. Щоб у ньому з'явилося місце для хорошого, треба спочатку викинути все погане. І уявні друзі охоче допоможуть вам із прибиранням.
— В усякім разі, — вирішила Ріана, — цей метод заслуговує на те, щоб його випробувати. "Ми всі змушені творити добро з поганого, бо ніякого іншого матеріалу для цього не маємо".
— Щоб виростити квіти, потрібно багато гною, — погодилася з нею Крейн.
І Крейн виписала Ріані чек для благодійного фонду, який оплачував навчання талановитих дітей із незаможних сімей у добрих пансіонах.
Ріана усміхнулася. Волонтерство часто було корисною справою не тільки для Всесвіту, але й для самої Ріани. І сьогодні це знову підтвердилось.
Історія-2. Уявний міст до реальної радості
— Коли я була юною та чарівною дівчиною, яка замість лову чоловіка займалася пошуком сучасних міських міфів, то я говорила всім, хто дорікав мені в нерозумності, що в старості буду безперешкодно дивитимуся телесеріали, телефоном пліткуватиму про акторів з іншими старенькими та наказувати доглядальниці в пансіоні для людей похилого віку принести мені сік. І після себе я залишу цьому світу заповіт для притулку для тварин. І додавала, що доглядальниця та пансіон будуть зацікавлені в моєму хорошому настрої та тим більше довгому житті значно більше за будь-яких дітей і онуків, тому що отримують мої гроші тільки поки я жива, а не за заповітом.
Літня пані весело засміялася.
— Зараз я граю у відеоігри, і це набагато цікавіше за телесеріали. Я спілкуюся на форумах гравців, де не має значення вік, тому мені завжди двадцять один. — Літня дама усміхнулася лукаво, показуючи, що вона чудово обізнана про рейтинг фан-фікшну та може бути гідом серед чималої кількості соковитих робіт. — І квартира з ШІ, обладнана спеціально для людей похилого віку та інвалідів, значно краща за доглядальницю. І ніхто не зазіхає на мій час та увагу. Я роблю лише те, що хочу.
Ріана розсміялася у відповідь.
— Ви зробили собі чудове життя, міз Крайн.
Вони сиділи в невеликій затишній вітальні, за вікном якої відкривався гарний краєвид міста. Комусь урбаністичні пейзажі не подобаються, але Ріана думала, що вони заряджають енергією. Бабуся Крайн явно мала ті самі смаки. Ріана усміхнулася і сказала:
— Ваше життя ідеальне не тому, що воно краще за інших, а тому, що для вас все це найкраще підходить.
— Саме так. Я розумію, що хтось щасливий із дюжиною онуків та гросом правнуків, але це їхній вибір. А я насолоджуюся моїм рішенням.
— І ви це заслужили, міз Крайн. Я розумію, як у ті роки було важко зберегти своє справжнє Я, не зламати себе на догоду натовпу.
— Це було нелегко. І часом мені було дуже лячно.
— На жаль, досі дуже лячно, — сказала Ріана. — Світ став трохи розумнішим і різноманітнішим, але лише зовсім небагато. Він досі ненавидить все і всіх, хто не вписується в давно застарілий шаблон. На жаль, життя не соцмережа, там неможливо забанити мерзенних людей.
— А ви подумки робіть стіну між собою і неприємними людьми. Високу, товсту, через яку нічого не чутно та не видно, — порадила Крайн.
— Не допомагає, якщо з мерзенними людьми треба вести справи. А в нецифровому житті це трапляється часто.
— Тоді уявляйте себе шпигуном типу Джеймса Бонда. Або супергероїнею на кшталт Лари Крофт. Вам треба врятувати друзів із табору ворога.
— Що?! — здивувалася Ріана.
Крайн усміхнулася.
— Уявні друзі бувають лише у маленьких дітей, а для дорослих це вважається безглуздістю. Але дитинство — найжахливіша частина життя, сповнена несвободи, несправедливості та безсилля. Навколо величезний цікавий світ, але дорослі не дають їм користуватися, змушують робити всякі похмурі речі, їсти несмачну їжу. Коли ми виростаємо, то розуміємо, що батьки та вчителі нерідко мали рацію, проте з боку дитинства ми виживали у таборі ворогів. І уявні друзі допомагали нам не збожеволіти.
— Здається, я починаю розуміти, — задумливо промовила Ріана. — Це трохи схоже на те, як людям, котрі пережили втрату близького, радять побути волонтером у притулку для інвалідів. Коли займаєшся проблемами інших, ніколи думати про свої страждання.
— А ще всі солдати кажуть, що сміливості більше, коли б'єшся не лише за себе, а й за друга. — Крайн усміхнулася. — Навіть якщо ваші друзі уявні, це не значить, що вони не справжні. Скільки думок та почуттів ми віддаємо героям фільмів, книг та відеоігор?
— Це все милиці, — сказала Ріана. — Але ж з ними можна йти. Це краще, ніж сидіти та чекати, коли гидота зникне.
— І останній бонус: уявні друзі допомагають швидше та легше розривати токсичні зв'язки у реальному світі. Ви не боїтеся самотності. І без вагань кидаєте тих друзів, подружжя та коханців, хто став неприємний або хоча б нудний. Життя надто дороге, щоб витрачати його на тих, хто створює проблеми. Але при цьому життя не безрозмірне. Щоб у ньому з'явилося місце для хорошого, треба спочатку викинути все погане. І уявні друзі охоче допоможуть вам із прибиранням.
— В усякім разі, — вирішила Ріана, — цей метод заслуговує на те, щоб його випробувати. "Ми всі змушені творити добро з поганого, бо ніякого іншого матеріалу для цього не маємо".
— Щоб виростити квіти, потрібно багато гною, — погодилася з нею Крейн.
І Крейн виписала Ріані чек для благодійного фонду, який оплачував навчання талановитих дітей із незаможних сімей у добрих пансіонах.
Ріана усміхнулася. Волонтерство часто було корисною справою не тільки для Всесвіту, але й для самої Ріани. І сьогодні це знову підтвердилось.