Aliyn Raven (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
aliyn_raven) wrote2024-10-30 10:34 pm
aliyn_raven) wrote2024-10-30 10:34 pm
Entry tags:
Іскорки (4)
Дрібненькі оповіданнячкі-фанфікі по "Baldur's Gate 3", написані по ходу першого проходження для заспокоєння власних емоцій і для мовної практики. І так, я граю українською.
Помилки перевіряв безкоштовний ШІ для школярів.
Джен, філософія, політика, трохи коханських стосунок без еротики.
Гру ще не пройшла, тому буде прода.
Прихильникам Вілла не читати! Тав не янгол! Слеш є. Решта на ваш ризик.
— 4 —
Все-таки шляхта — це діагноз. У цьому Тав впевнився, коли Астаріон почав отруйно вихвалювати його "велике серце" та "бажання завжди чинити правильно".
— Розбуди мозок, — порадив Тав. — Бісини працюють, торгують і покупають. Отож платять податки. А яка користь з гоблінів? Пограбували, поламали, прожерли, просерли та знову пусті кишені. Зате скрізь додалось сміття і пацюків с чумою.
— Друїди не виробляють нічого, — буркотнув ображений Астаріон. Він не для того заманював Тава на відокремлену галявину, щоб розмовляти про справи.
Але Тав бачив тільки їх. І казав:
— Тому друїдський гай — це постійний ринок збуту надлишків того, що відроблять бісині. А це усе знову податки. І відсутність необхідності роздавати за кошт казни хліб голодним, щоб уникнути бунта. Поки є торгівля, у людей багато праці, і вони купують значно більш речей, ніж шмат хліба. До того ж друїди варять і продають багато ліків і зілля. Це корисно. Неможливо мати виробництво всього потрібного в одному місце. — Тав посміхнувся. — А у Місячних Вежах, мій милий Астаріоне, є не тільки керувач усього цього безладу, у який ми потрапили, і його талісмани великої влади. Це ще торгові шляхи, ферми, багато замовлень на будівництво та все таке інше, чому зараз шкодить Тіньове Прокляття. Це все гроші на солодке життя правителя. Абсолют — дурна істота, якщо зробила ставку на гоблінів, прокляття та цейво. Вони легко доступні, ніби придорожні бур'яни, але й користи з них стільки ж.
— Та ти стратег, моє серденько, — задоволено посміхнувся Астаріон. — Це надзвичайне. Той герцог, що керував Брамою Балдура, коли я був там магістратом, такою здатністю не виблискував.
Тав, як і завжди, пропустив його лестощі повз вуха. Він думав. І це турбувало. Роздуми Тава завжди закінчувалися пригодами для дупи Астаріона, але не тими, що ведуть до насолоди.
А Тав промовив:
— Ти знав більшість законів, коли був магістратом. І після, коли полював на майбутніх рабів у нічних шинках і на веселих вулицях, не міг не дізнатися про їх зміні.
— Ти це до чого? — насторожився Астаріон.
— У якому віці людина ставала повнолітньою у Балдурі сім років тому?
— У двадцять один і тоді, і зараз.
— То як Мізора змогла укласти угоду з малоліткою? — запитав Тав. — Ця комерція недійсна.
— О, ти про це… Вона двічи дійсна. З шістнадцяти років будь-який балдуріць має право самостійно та своєвільне укласти будь-яку угоду про свою власність на суму не більш тисячі золотих монет. Душа — це власність Вілла. І людська душа безцінна, а тому, — Астаріон витончено зробив зневажливий жест, — вона не коштує взагалі нічого. Сімнадцятирічний Вілл як балдуріць міг торгувати нею скільки завгодно. Крім цього, він тоді був принцом. А його повнолітність починає діяти у шістнадцять.
— І принц, що рік як повнолітній, отримує звісточку, що десь у в місті діється злочин, але йде туди сам, без доброго гурта варти і без підкріплення, яке чекає на деяк випадок, тому що герцог кинув це місто без охорони. Але ніякого бунту оний герцог не отримав, коли їхав з міста. І розвідка герцога не стежила за злочинцями та сектантами, однак місто при цьому досі не зруйноване, навіть процвітає. Зате герцог підозро легко та швидко виженив принца. У Балдурі син герцога успадковує его титул і владу?
— Коли як… Звичайне одна династія керує три-чотири покоління, а після панівна родина змінюється через придворну змову чи черговий хвацький найманець з Полум'яних Кулаків примушує герцога оголосити його наступником в обмін на вільний виїзд дружини та дітей цього герцога з країни. Іноді герцог сам укладає угоду з найманцем, щоб той захистив його від власних діточок і після зречення від трону на користь цього найманця допомог йому безпечно поїхати до інших земель. — Розповідав це, Астаріон почав роздумі: — Ти хочеш сказати, що Алдер Вороній підставив невдалого сина, щоб одружитися та отримати нового наступника?
— Скільки дітей не отримай від нової дружини, а все одно спадкоємець Вілл. Нову дружину та її дітей це не потішить. А значіть будуть змови та інтриги.
— Це має сенс, мій улюблений друже. Але герцог досі самотній.
— Хтозна, скільки у нього позашлюбних дітей? Не сидів же він сімнадцять років без сексу.
— А зараз, — кивнув Астаріон, — він може вільно вибирати проміж байстрюками, кого визнати офіційне та оголосити наступником.
— Вілл з дрібного віку отримав виховання керівника. Це, крім манер та фехтування, ще юриспруденція, економіка, стратегія. Але він вміє тільки шаблею махати, заливатися вином і танцювати. Та й то останнє не дуже добре, — реготнув Тав. — Тобто це навички будь-якого дешевого найманця з будь-якого придорожнього шинка Фейруну. Він навіть не зміг отримати роботу молодшого товарного керівника чи глави служби безпеки при квартальному союзі торговців. Або керувати охороною купецьких обозів, як усі більш-менш здатні найманці.
— Він і не намагався це зробити, — помітив Астаріон. — Вілл хотів бути народним героєм, рятувати мешканців від чудовиськ.
— Керiвник і герой потрибни однакове, але це дуже різни людини, і для них не можна обіймати посади один одного. Але Вілл цілком провалився і як герой: без постійного керування від командира він може тільки влипнути до халепи. Вілл марній скрізь. Крім торговців віном, звісно. І це показує, що інтрига герцога мала сенс.
— Іноді ти дивуєш навіть мене, — казав Астарін. — Несподівано чути від тебе схвалення цьому вчинку.
— Герцог не викинув сина на вулицю голим, — помітив Тав. — Він відправив його на самий у те роки безпечний бік кордону, де Вілл мав постійну та непогану платню, казенну квартиру та багато вільного часу на його улюблені заняття. — Тав пальцями зобразив склянку й танці. — Цей посад занадто краще, ніж Вілл міг знайти самостійно. А як і куди Вілл по власній волі вліз, у які халепи потрапив — це не герцога провина.
— Згоден, — відповів Астаріон. — Але для чого це все?
— Мізора розраховувала, що герцог ринеться викупити душу сина, але тільки отримала непридатний товар, який ніяк не може збути з рук. Вона чимало мені заборгувала за те, що я досі не повернув до неї її мотлох. А підтримка дияволиці вельми корисна на пути до Абсолюта. Особливо коли моя інтуїція мене не підвела, і Мізора дійсно вляпалася в лайно у Місячних Вежах. Тоді вона буде змушена чимало заплатити мені за врятування. І це будуть не гроші.
— Чудовий задум, красеню, — посміхнувся Астаріон. — Я з задоволенням підтримую тебе на цьому шляху, мій улюблений володарю. А зараз ми можемо насолодиться твоєю владою інакше. — Він обійняв Тава.
— Непоганий план, — Тав так поцілував Астаріона, що у того закружилась голова.
Вечер безперечно вдався!
https://archiveofourown.org/works/60094774
Помилки перевіряв безкоштовний ШІ для школярів.
Джен, філософія, політика, трохи коханських стосунок без еротики.
Гру ще не пройшла, тому буде прода.
Прихильникам Вілла не читати! Тав не янгол! Слеш є. Решта на ваш ризик.
— 4 —
Все-таки шляхта — це діагноз. У цьому Тав впевнився, коли Астаріон почав отруйно вихвалювати його "велике серце" та "бажання завжди чинити правильно".
— Розбуди мозок, — порадив Тав. — Бісини працюють, торгують і покупають. Отож платять податки. А яка користь з гоблінів? Пограбували, поламали, прожерли, просерли та знову пусті кишені. Зате скрізь додалось сміття і пацюків с чумою.
— Друїди не виробляють нічого, — буркотнув ображений Астаріон. Він не для того заманював Тава на відокремлену галявину, щоб розмовляти про справи.
Але Тав бачив тільки їх. І казав:
— Тому друїдський гай — це постійний ринок збуту надлишків того, що відроблять бісині. А це усе знову податки. І відсутність необхідності роздавати за кошт казни хліб голодним, щоб уникнути бунта. Поки є торгівля, у людей багато праці, і вони купують значно більш речей, ніж шмат хліба. До того ж друїди варять і продають багато ліків і зілля. Це корисно. Неможливо мати виробництво всього потрібного в одному місце. — Тав посміхнувся. — А у Місячних Вежах, мій милий Астаріоне, є не тільки керувач усього цього безладу, у який ми потрапили, і його талісмани великої влади. Це ще торгові шляхи, ферми, багато замовлень на будівництво та все таке інше, чому зараз шкодить Тіньове Прокляття. Це все гроші на солодке життя правителя. Абсолют — дурна істота, якщо зробила ставку на гоблінів, прокляття та цейво. Вони легко доступні, ніби придорожні бур'яни, але й користи з них стільки ж.
— Та ти стратег, моє серденько, — задоволено посміхнувся Астаріон. — Це надзвичайне. Той герцог, що керував Брамою Балдура, коли я був там магістратом, такою здатністю не виблискував.
Тав, як і завжди, пропустив його лестощі повз вуха. Він думав. І це турбувало. Роздуми Тава завжди закінчувалися пригодами для дупи Астаріона, але не тими, що ведуть до насолоди.
А Тав промовив:
— Ти знав більшість законів, коли був магістратом. І після, коли полював на майбутніх рабів у нічних шинках і на веселих вулицях, не міг не дізнатися про їх зміні.
— Ти це до чого? — насторожився Астаріон.
— У якому віці людина ставала повнолітньою у Балдурі сім років тому?
— У двадцять один і тоді, і зараз.
— То як Мізора змогла укласти угоду з малоліткою? — запитав Тав. — Ця комерція недійсна.
— О, ти про це… Вона двічи дійсна. З шістнадцяти років будь-який балдуріць має право самостійно та своєвільне укласти будь-яку угоду про свою власність на суму не більш тисячі золотих монет. Душа — це власність Вілла. І людська душа безцінна, а тому, — Астаріон витончено зробив зневажливий жест, — вона не коштує взагалі нічого. Сімнадцятирічний Вілл як балдуріць міг торгувати нею скільки завгодно. Крім цього, він тоді був принцом. А його повнолітність починає діяти у шістнадцять.
— І принц, що рік як повнолітній, отримує звісточку, що десь у в місті діється злочин, але йде туди сам, без доброго гурта варти і без підкріплення, яке чекає на деяк випадок, тому що герцог кинув це місто без охорони. Але ніякого бунту оний герцог не отримав, коли їхав з міста. І розвідка герцога не стежила за злочинцями та сектантами, однак місто при цьому досі не зруйноване, навіть процвітає. Зате герцог підозро легко та швидко виженив принца. У Балдурі син герцога успадковує его титул і владу?
— Коли як… Звичайне одна династія керує три-чотири покоління, а після панівна родина змінюється через придворну змову чи черговий хвацький найманець з Полум'яних Кулаків примушує герцога оголосити його наступником в обмін на вільний виїзд дружини та дітей цього герцога з країни. Іноді герцог сам укладає угоду з найманцем, щоб той захистив його від власних діточок і після зречення від трону на користь цього найманця допомог йому безпечно поїхати до інших земель. — Розповідав це, Астаріон почав роздумі: — Ти хочеш сказати, що Алдер Вороній підставив невдалого сина, щоб одружитися та отримати нового наступника?
— Скільки дітей не отримай від нової дружини, а все одно спадкоємець Вілл. Нову дружину та її дітей це не потішить. А значіть будуть змови та інтриги.
— Це має сенс, мій улюблений друже. Але герцог досі самотній.
— Хтозна, скільки у нього позашлюбних дітей? Не сидів же він сімнадцять років без сексу.
— А зараз, — кивнув Астаріон, — він може вільно вибирати проміж байстрюками, кого визнати офіційне та оголосити наступником.
— Вілл з дрібного віку отримав виховання керівника. Це, крім манер та фехтування, ще юриспруденція, економіка, стратегія. Але він вміє тільки шаблею махати, заливатися вином і танцювати. Та й то останнє не дуже добре, — реготнув Тав. — Тобто це навички будь-якого дешевого найманця з будь-якого придорожнього шинка Фейруну. Він навіть не зміг отримати роботу молодшого товарного керівника чи глави служби безпеки при квартальному союзі торговців. Або керувати охороною купецьких обозів, як усі більш-менш здатні найманці.
— Він і не намагався це зробити, — помітив Астаріон. — Вілл хотів бути народним героєм, рятувати мешканців від чудовиськ.
— Керiвник і герой потрибни однакове, але це дуже різни людини, і для них не можна обіймати посади один одного. Але Вілл цілком провалився і як герой: без постійного керування від командира він може тільки влипнути до халепи. Вілл марній скрізь. Крім торговців віном, звісно. І це показує, що інтрига герцога мала сенс.
— Іноді ти дивуєш навіть мене, — казав Астарін. — Несподівано чути від тебе схвалення цьому вчинку.
— Герцог не викинув сина на вулицю голим, — помітив Тав. — Він відправив його на самий у те роки безпечний бік кордону, де Вілл мав постійну та непогану платню, казенну квартиру та багато вільного часу на його улюблені заняття. — Тав пальцями зобразив склянку й танці. — Цей посад занадто краще, ніж Вілл міг знайти самостійно. А як і куди Вілл по власній волі вліз, у які халепи потрапив — це не герцога провина.
— Згоден, — відповів Астаріон. — Але для чого це все?
— Мізора розраховувала, що герцог ринеться викупити душу сина, але тільки отримала непридатний товар, який ніяк не може збути з рук. Вона чимало мені заборгувала за те, що я досі не повернув до неї її мотлох. А підтримка дияволиці вельми корисна на пути до Абсолюта. Особливо коли моя інтуїція мене не підвела, і Мізора дійсно вляпалася в лайно у Місячних Вежах. Тоді вона буде змушена чимало заплатити мені за врятування. І це будуть не гроші.
— Чудовий задум, красеню, — посміхнувся Астаріон. — Я з задоволенням підтримую тебе на цьому шляху, мій улюблений володарю. А зараз ми можемо насолодиться твоєю владою інакше. — Він обійняв Тава.
— Непоганий план, — Тав так поцілував Астаріона, що у того закружилась голова.
Вечер безперечно вдався!
https://archiveofourown.org/works/60094774