Іскорки (2)

[aliyn_raven]

Дрібненькі оповіданнячкі-фанфікі по Baldur's Gate 3, написані по ходу першого проходження для заспокоєння власних емоцій і для мовної практики. І так, я граю українською.
Помилки перевіряв безкоштовний ШІ для школярів.
Джен, філософія, політика, трохи коханських стосунок без еротики.
Гру ще не пройшла, тому буде прода.
Прихильникам Вілла не читати! Тав не янгол! Слеш є. Решта на ваш ризик.

— 2 —
— Мені одне цікаво, — роздумливо сказав Астаріон. — Якщо цей старий мотлох дійсно великий і могутній чарівник, чому він не міг собі їжу добути? Заполював кролика та двох пташок і сидів голодним.
— Ніби ти вмієш готувати, — буркотнув Ґейл, обурений тим, що ніхто в таборі не сприйняв його вчителя з повагою. — Ти хоча би знаєш, що таке "кухня", блакитнокровий?
— Добре вихований шляхтич, навіть герцог, завжди сам готує головну страву для шановного гостя. — Астаріон подивився на Вілла. — Так, Клинок Фронтиру?
— Тату не народився серед шляхти, а отримав титул за подвиги. І ходив на уроки до кухаря при палацу, щоб не зганбитися, вміючи готувати тільки яєчню з ковбасою. Але підсмажити на багатті видобуток він міг ще хлопчиськом.
Ґейл похмурився образливо. А Карлах пирхнула:
— Лайдачний тупий шахрай, люблячий пожерти нахаляву. Такому чарівнику я не довірю замагичить навіть старі чоботи.
І вона тицьнула пальцем у груди Тава.
— Ти казав, що це був його дідусь!
— Я не думав, що ти чула нашу розмову, — відповів Тав. — Не хотів тебе турбувати.
— Солдате, я стільки років полювала дияволів, що тепер чую, як летить метелик за кілометр від мене. І коли би я була впевнена, що цей шахрай не родина Ґейлу, він був би вже без голови. А з дідусем-поганусем все ж треба спочатку запитати Ґейла.
— Він не поганусь! — знову обурився Ґейл. — Це мій друг і вчитель, наймогутніший і наймудріший!
— Який тебе зрадив, — придрукувала Лей'зель. — Друг прийшов би не загибель твою вимагати, а порадити, як такий доли уникнути.
— І якщо для того треба звернути шию Містрі, — додав Тав, — друг не буде вагатися.
— Це дуже вірно, солдате, — посміхнулась задоволено Карлах.
— Так, — відрізала Лей'зель. — Справжня богиня повинна відрізняти корисних адептів від посередностей і цінувати їх. А для вибухів тем більш є забагато деякої швалі наче гоблінів. Якщо здихають за Абсолют, здохнуть і проти неї.
— Я тебе відразу сказала, Ґейле, — додала Карлах, — це не богиня, а гівно. Як бачиш, не я одна це розумію.
До досади Ґейлу, ніхто не збирався милуватися його самопожертвою. Тільки лаяли дурнем і вимагали послати Містру у такі місця, про які Ґейл не чув навіть у шинках на Караванному майдану у Глибоководді. Вілл і Тінесерда теж свої, не менш злосливі поради, додавали.
Тільки Астаріон, як не дивно, слухав розмову мовчки, навіть не став, як завжди, глузувати звичку Тава лізти до чужих справ.
А Тав лише дивився кудись у свої думки, ледве помітно їм посміхався.
"Коли я стану Абсолют, ця Містра сама вибухне. А після я її воскрешу, і вона вибухне ще раз. Ніхто не сміє чіпати тих, хто належить мені".
— Мій пундику, — прошепотів йому на вушко Астаріон. — Я вмию чути думки господаря краще інших. І твої так збуджують… Ти покажеш мені свою владу сьогодні вночі?
Серце Астаріона затремтіло. Тав міг і відмовити. Єдиний у світі, хто міг. Тав доси був не під коханьскими чарами Астаріона, та ще завжди мав багато тих, хто бажав зігріти йому ліжко заради дійсно солодких пестощів — Тав виявився найдуже гарним коханцем. І дивним чином це усе зачаровувало самого Астріона. А якщо ще додати мети Тава… Це все більш ставало пасткою для ельфа-вампіра.
Але здаватися Астаріон не планував. Ще невідомо, хто переможе!
І він ніжно, непомітне для інших поцілував вушко Тава. І замір, чекаючи на відповідь.
https://archiveofourown.org/works/60094774