aliyn_raven | Вампір не відступить ніколи

Якщо вампір чогось хоче... Або когось.
(Фанфік по Baldur's Gate 3. Усі права належать правовласникам. Слеш, Тав/Астаріон, рейтинг PG-13)
https://archiveofourown.org/works/58573714

Для Аякса-Еміля, найкращої зірочки у світі, який надихнув мене вивчити солов'їну мову.

Астаріон мав дуже багато коханців і коханок, але ніколи не пам'ятав їхніх імен і облич. Це були тільки інструменти для вмагмування голоду харчового та сексуального. Для обидвох випадків апетит Астаріона був дуже міцним.
Звісно, наволочний загарбник і господар не дозволяв розважатися так, як Астаріону бажалося, але й він не був таким дурнем, яким його описував Астаріон — це зрозумів би кожен, хто має здатність думати: занадто вже гарно білявий кровопивця виглядав. Звісно, Казадор — садюга та маніяк, але вмів використовувати свої речі так, щоб і задоволення отримати, і не зіпсувати. Тому шрами від ігор Казадора залишись справжні, але жерти деяку пакість Астаріону доводилось дуже рідко, і завжди через свій занадто довгий і швидкий язик. Адже відомо, що не показуй норову, доки не знайшов спосіб покласти свого господаря до труни. А там вже плюй чи сери на його могилу, скільки забажається.
Однак усе закінчилось через іншого загарбника та господаря. Теж наволоч, але тупий. Астаріон легко від нього втік, та ще з непоганим трофеєм. Зараз можна не тільки сховатися від пошуків Казадора та нишком пристроїти його до труни, але й ще помститися цьому покидьку за його болючі ігри. А як додати, що тепер молодість, краса та чарівність будуть з Астаріоном набагато довше, ніж судилося ельфу, то життя безперечно вдалось.
І коли вбити Казадора, то з новою здатністю можна отримати з нього спадок. А це дуже смачний шмат.
Усе інше, типу перетворення через нову здатність на потвору, як-небудь само собою налагодиться на користь Астаріона. Так завжди було з усіма його халепами.
Але з Астаріоном трапився Тав. Спочатку він здався йому йолопом, якого легко обдурити і яким легко користуватися. Тільки усе обернулося на інший бік. Тав легко дав Астаріон свою кров, ще легше погодився на секс… І на цьому втратив до Астаріона будь-який інтерес. Тав залишив корисного супутника у гурті, був не проти допомогти йому з помстою, тому що бачив у ній свій профіт, і… І нічого більш. Ще ніхто не кидав Астаріона. Завжди він залишав після себе купу розбитих сердець. Ні, Тав не був жорстоким. Навпаки. Ніч, що провів з ним Астаріон, подарувала таку насолоду, яку цей розпусник ще не знав. Але більш нічого Астаріон не отримав. Тав відразу бачив усі його хитрощі, і, хоча схвалював амбіції Астаріона, ніколи не дозволив користуватися собою.
І це прив'язало ельфа-вампіра до Тава міцнише, ніж усі закляття Казадора чи магія мізкожерів. Але Тав не хотiв тримати при собі здобич. Астаріон був вільний піти у будь-яку мить. Тільки навіщо? Усе стало порожнім без того, кому серцеїд не потрібен.
Доля — люта месниця. Покарання за глузування над тими, хто необережно закохався в Астаріона, виявилося болючим.
Але… Надія все ж є. Хай Тав не бажав більш кохатися з Астаріоном, він і з іншими не мав пристрасті більш одного разу. А тому був вільним. І Астаріон ще має шанс захопить володаря свого серця навічно.
***
— Мій володарю, — Астаріон опустився на коліна біля Тава. Колись Астаріон думав, що вже ні для кого це не зробить. Ніколи.
Але… Тав підкорив його пестощами та ласкавістю більш, ніж Казадор болем та магією чи мізкожер гіпнозом.
А можливо, Казадор і мізкожер щось зламали у вільному характері Астаріона, і він більш не може жити без господаря. Коли так, то краще Тава не буде нікого.
— Кажи, що ти бажаєш, мій чарівний господарю? — Астаріон веде долонею по стегну Тава. Вони обидва у затишному, закритому кута табора, тому інші члени гурту їм не завадять. — Я виконаю все. Навіть коли ти схочеш зробити мене боляче.
Тав дивиться на нього з легким здивуванням, потім з незлим глузуванням.
— Ти хочеш цього для мене чи для себе?
Астаріон відчув, що червоніє, ніби незайманка на першому побаченні. Селуне та Шар! Він вже був впевнений, що нічого у житті не може його збентижити.
— Я хочу бути твоим, володарю, так глибоко та міцно, як це тільки можливо. Хочу твоїх пестищей. І навіть хочу болю, щоб чути, як безмежно ти володієш мною.
— Ти знаток збочень, — схвально посміхнувся Тав і ніжно попестив вушко Астаріона. І відразу міцно, владно, до болю стиснув загривок Астаріона, направивши до свого паху.
Астаріон застогнав від голодного збудження, потягнувся до ласощі…
…і прокинувся.
Прокляття!
Він на самоті у своєму наметі, Тав спить у себе, та нікого не бажає знайти у своєму ліжку.
Але!
Він там самотний.
А тому…
Астаріон нечутною тінню ковзнув до намета Таву.